– Философ, Вы не можете найти точку опоры, чтобы поднять Мир? – Дайте мне доступ к “точке”, и я подслушаю весь Мир.
Соблазн подслушать, перехватить информацию у человека был всегда. История и художественная литература описывает множество таких случаев.
С появлением электронных средств связи задача эта одновременно то упрощается, то…
Дайте мне точку доступа, и я подслушаю весь Мир, так можно перефразировать знаменитое изречение “Дайте мне точку опору и я подниму земной шар”.
Современный век называют ВЕКОМ ИНФОРМАЦИИ. Будущее человечество сегодня находится в зависимости как от скорости и качества обработки и добычи информации, способности отбрасывать не нужное, так и от способности защитить себя от утечки информации. Линия борьбы за “добро и зло” уже давно переместилась в эту плоскость.
Соблазн подслушать, перехватить информацию у человека был всегда. История и художественная литература описывает множество таких случаев.
С появлением электронных средств связи задача эта одновременно то упрощается, то усложняется пропорционально развитию НТР (научно-техническому развитию).
Мы не будем рассматривать вопрос, как спецслужбы ведут электронную борьбу между собой. А вот, как “марсиане” могут подслушать нас, потребителей операторов телефонной связи и Интернет, это стоило бы знать.
Связистам, контроль над состоянием линий связи и прохождением по ним сигналов, просто необходим для обеспечения самой связи. Для этого создавались и создаются различные приборы, а сегодня и богатое программное обеспечение. Так, например, волну жалоб от бабушек, якобы звонивших в заграничные телефонные секс – службы тоже надо было как-то подвергнуть анализу “звонили – не звонили”, когда звонили, если не звонили- то кто звонил? Т.е. появились телефонные мошенники и с ними надо как-то бороться. И поэтому не надо обвинять связистов в технической возможности контролировать связь, лучше контролируйте свою исходящую информацию.
Какие-же приборы контроля есть на вооружении связистов?
В Интернете их целый список. Так, например, на рынке предлагается очень хороший (украинского производства!) анализатор сигнализации телекоммуникационных систем – АСТС (производства Винницкого предприятия “ИнноВинн”), который “является средством контроля, измерений и тестирования семейства протоколов ОКС7, серии первичного доступа PRI ISDN, а также других протоколов цифрового межстанционного обмена с возможностью накопления и дальнейшего анализа информации. АСТС также осуществляет прием и анализ CAS-сигнализации” с большим перечнем функциональных возможностей.
ФОТО прибора АСТС
Вот, одна из характеристик АСТС, которая дается в открытом источнике: “Запись информаций с речевых каналов: Для отслеживания последовательности прохождения сигналов в речевом канале по АСТС позволяет пользователю прослушать в записи состояние любого выбранного речевого канала, как в одностороннем направлении так и двухстороннем. Дает возможность проанализировать и найти проблемы при коммутаций речевых каналов с зависанием, односторонней слышимостью линий, появлению помех, эхо …“
Панель программного обеспечения АСТС для прослушивания каналов связи
Для не специалиста, все функциональные возможности подобного прибора – “ноль”, а специалист знает, что “став” в контрольных точках на потоки связи Е1 можно любого абонента контролировать от “А до Я” с сохранением информации, и все это можно делать одновременно со всеми абонентами не только какого-нибудь района города N, но и абонентов операторов всей страны, а при желании и определенных возможностях других стран мира.
Какие возможности дает такой мониторинг? Приведу один не добросовестный и противозаконный пример. Жена одного из мэров сбежала с водителем – вычислили их по телефонному звонку. Но, зато как все это помогает спецслужбам…
В Интернете еще проще, там контроль заложен изначально в биллинговые (контрольные) системы программного обеспечения серверов. Кто создавал биллинговые системы программного обеспечения и сервера – тот теоретически (и практически?) контролирует мир. Многие владельцы сайтов знают, что, зайдя на определенные сайты расположенные преимущественно на серверах США (такие есть и в Украине), можно получить много интересных данных от “А до Я” о своем сайте. И это нормально – сайты ведь открыты для всех пользователей Интернет. Но, посмотрите на это с другой стороны, как пользователи электронной почты. Помните – вас всегда мониторят!
Самое интересное, что биллинговые системы Интернет могут состыковываться с программным обеспечением мониторинга телефонный сетей общего назначения, и дальше фантазия может так разгуляться…
Но, не стоит так печально смотреть на эти технические новинки, ведь все это современная линия борьбы “добра и зла” в информационном пространстве.
Именно электронная связь “выпустила из бутылки Джина” – огромнейший поток информации. Сегодня больший ущерб приносит именно разрушение отлаженного потока информации, чем физическое разрушение чего-либо. Так, например, за долго до трагедии 11 сентября 2011 г., в начале 90-х в подвале американского бизнес-центра случился незначительный пожар, который на три дня вывел электронные коммуникации из строя, этот трехдневный простой принес компаниям, расположенным в бизнес-центре только прямых убытков оцениваемых в 4-7 млрд. долларов.
Сегодня, философы и ученые- экономисты спорят, а может ли информация, а именно открытая, такая как изобретения и авторские права продаваться бесконечно долго? У противников бесконечных авторских прав, сторонников временного их ограничения есть очень весомый аргумент, если все мы (человечество) платим, компании Майкрософт за программы, то пусть компания Билла Гейтса платит человечеству за изобретение закона Ома и колеса.
Полевой телефонный коммутатор “П-193м” с надписью “Помни! Противник подслушивает!”
В прошлом у военных связистов на каждом средстве связи была надпись “Помни! Противник подслушивает!“. Все-таки будущее представляется без противников, как ОТКРЫТОЕ ОБЩЕСТВО с девизом “Поделись информацией своей – и она тебе не раз еще вернется (с пользой)“.
Ведь подслушивание и шпионаж это уже открытость информации? Но и одновременно нарушение законов. Тайной должна быть личностная информация (берегите ее!), а все, что касается общества- открытой, доступной и бесплатной, хотя – бы через какой-то временной отрезок после ее создания.
Пам’ятка для журналіста в зоні військового конфлікту про що варто подбати журналістові, перш ніж їхати в зону військового конфлікту:
Скласти приблизний маршрут та перелік необхідних речей. Почати варто із засобів захисту (бронежилет, каска).
Подбати про знімальну групу. Оператор та водій є повноцінними членами групи й від них значною мірою залежить успіх вашої роботи та безпека.
Зарядити телефон (взяти додатковий телефон, ще один акумулятор, зовнішній пристрій для зарядки (power bank). Телефон можна тримати вимкненим, аби він не розряджався й за ним не можна було вирахувати ваше місцезнаходження.
Взяти тактичну аптечку, в якій обов’язково мають бути засоби для зупинення кровотечі.
GPS-навігатор, якщо його немає у вашому смартфоні.
Змінні речі та дощовик, на випадок, якщо ви намокнете або сильно забруднитеся.
Не брати камуфльований або подібний до військової форми одяг. Журналісти мають відрізнятися від військових.
Подбати про резервний варіант запису відео чи фото. Техніка може побитися, зламатися, втратитися. Якщо ви знімаєте на смартфон, проконсультуйтесь зі своїм технічним відділом, аби ваш запис відповідав вимогам, зокрема вимогам щодо частоти кадрів.
Отримайте акредитацію для роботи в зоні військових дій. Інструкція про порядок її отримання є на сайті Міністерства оборони України.
З’ясувати, де знаходяться укриття й куди ховатися в разі обстрілів, коли ви прибуваєте в зону військових дій.
Звертайте увагу на прапори над блокпостами. Якщо ви їдете в «сіру» зону (території, на яких мешкають мирні жителі, але які не перебувають ні під чиїм контролем), треба чітко розуміти, де знаходяться чиї позиції й в який напрямок їхати буде небезпечно.
Матеріал підготовлений на основі тренінгу «Як діяти медіа в умовах війни». Захід провела ГО «Інтерньюз-Україна» в рамках проекту «Медійна програма в Україні», що фінансується USAID та виконується Internews Network. Читайте повний конспект тренінгу.
Сервіси, за допомогою яких можна вдосконалювати знання української мови та перевірити себе на помилки:
Офіційний сайт української мови – ukrainskamova.com містить всі правила чинного правопису. Ви можете ознайомитися з правилами і перевірити текст на помилки.
Мова ДНК нації – ukr-mova.in.ua/perevirka-tekstu цей сайт перевіряє текст на помилки, а також має вбудовані правила. Його плюс – можливість встановити як додаток на смартфон, а там на вас чекатиме Лепетун і його щоденні завдання для вивчення нових слів.
LanguageTool – languagetool.org правописна служба, яка знаходить граматичні, орфографічні та стилістичні помилки. Безоплатно можна перевірити текст до 20000 символів.
OnlineCorrector – onlinecorrector.com.ua додаток до Google-документів. Ви можете виправити помилки онлайн у текстах українською мовою, встановивши доповнення до Google Документів.
Соловейко – soloveiko.io безкоштовний сайт з перевірки правопису україномовного тексту.
Словотвір – slovotvir.org.ua майданчик для перекладів запозичених слів. Безкоштовно і онлайн.
Словники української мови онлайн – lcorp.ulif.org.ua має вбудовані словники з фразеології, словозміни та синонімії. Тут ви також можете подивитися відмінювання слова та правильний наголос.
Сталі вирази – stalivyrazy.org.ua сайт, що містить переклади сталих виразів російською мовою на українську і навпаки. Доступний онлайн.
Словопедія – slovopedia.org.ua збірка тлумачних словників української мови онлайн. Тут можна знайти значення багатьох слів.
Словник.UA – slovnyk.ua на цьому сайті можна зробити транслітерацію українських назв та власних імен на англійську.
Словник української мови – sum.in.ua це онлайн-версія «Словника української мови» в 11 томах. Тут ви знайдете і правильне написання слова і його значення.
Світ змінюється динамічно, тому кожен журналіст має відповідати темпу цих змін і в часи смартфонів це можна зробити досить легко. Ми підготували добірку додатків та інструментів для полегшення роботи журналістів, більшість з яких є доступними і безкоштовними.
АУДІО
Dragon Dictation (Speechy) – IOS Додаток, який розпізнає надиктований текст майже на 40 мовах. Після розпізнання текст можна зберегти і відправити собі на пошту. Можуть трапитися помилки, але в цілому додаток видає якісний продукт. Обов’язковим пунктом для його роботи є підключення до мережі.
Cogi – IOS Під час запису інтерв’ю можна робити позначки, виділяти важливі моменти. Досить натиснути пальцем на значок запису для того, щоб виділити необхідний відрізок звукової доріжки. Під час інтерв’ю можна залишати коментарі у вигляді текстового нагадування і доповнювати все це зображеннями.
Tapeacall Pro – IOS│ Call Recorder – ANDROID Сьогодні взяти інтерв’ю у людини можна різними способами, одним з яких є зателефонувати. Інколи для цього незручно включати диктофон, ставити режим дзвінка на гучний зв’язок і записувати розмову. Уникнути всіх цих дій допоможуть вказані додатки, які є дуже зручними у використанні. Аудіофайли легко передаються на інші пристрої, відправляються через SMS, пошту та інші месенджери.
AudioNote – IOS │ANDROID Рекомендуємо звернути увагу на цей додаток, що працює не тільки на мобільних пристроях, а й на ноутбуках і ПК (Mac і Windows). Крім того, що функція запису голосу тут дуже якісна, тут є можливості робити позначки і навіть малюнки по ходу запису, а потім об’єднати все це в один файл. Все можна зберігати в iCloud і Dropbox.
Ferrite – IOS Мобільний додаток-диктофон із цілим арсеналом функцій, котрі допоможуть зробити кінцевий аудіопродукт високоякісним і готовим для поширення серед аудиторії.
ВІДЕО ТА ФОТО
Ustream – IOS │ ANDROID Чудовий інструмент живої трансляції аудіо та відео, наприклад, з прес-конференції. Використовує як wi-fi, так і 3G, 4G.
Imovie – IOS │ VivaVideo Pro Video Editor – ANDROID Додатки мають майже однаковий функціонал, який дозволить журналісту об’єднати відеофайли, накласти звукові ефекти, додати титри і зберегти готовий продукт.
Open Camera – ANDROID Один із небагатьох професійних додатків для зйомки відео, яке поширюється безкоштовно. Набір функцій значний – автоматичне і ручне управління налаштуваннями при процесі зйомки, вибір форматів зйомки, управління кольором в кадрі, GPS тегування відео і автоматичне стиснення для зменшення розміру кінцевого файлу.
Cinema 4K – ANDROID Додаток дає можливість працювати з Flat Profile (наприклад, Cinelike D, S-Log2, V-Log L або ProTune). Ці формати дозволяють отримати більш динамічний діапазон кольорів відео для подальшої обробки. У режимі плоского профілю додаток вимикає ефект різкості за замовчуванням, щоб зберегти якомога більше деталей. Необроблене відео може здатися нудним, але це ідеальний кадр для пост-обробки і тонування.
Snapseed – IOS │ ANDROID Поряд з динамічними відеороликами медіа-продукт слід доповнювати і красивими зображеннями, галереєю. Скорегувати недоліки фону, виділити важливе, підвести всі фото під один тон допоможе даний додаток.
Enlight – IOS Мобільний додаток, котрий пропонує повний набір інструментів, необхідних для редагування фотографій звичайним користувачем. Якщо ви не професійний фотограф і для роботи використовуєте світлини з смартфону чи планшету — цей фоторедактор вам підходить.
Lightroom – IOS │ ANDROID Додаток для корекції кольору, регулюванню світла, яскравості та інших аспектів фотографії, що зберігає фото в найвищій якості.
ТЕКСТИ. ДОКУМЕНТИ
CamScanner – IOS │ ANDROID Часто потрібні скан-копії документів, а принтера на місці немає, але у даному випадку допоможе цей мобільний додаток. Сторінки договору, акти, бланки та інші важливі папери після сканування збережуться в хмарі, і ви в будь-який момент зможете звернутися до них.
LetterSpace – IOS Простий і зручний додаток для ведення нотаток. Основна перевага – у простоті набору і організації заміток.
Evernote – IOS │ ANDROID Цей додаток є одним з найцінніших інструментів для репортерів. По-перше, безкоштовний мобільний додаток пропонує кращий сканер та інструмент для пошуку по тексту з тих, які ви можете вмістити в своїй кишені. По-друге, він допоможе стежити за всіма документами для подальшого написання матеріалу.
Dropbox – IOS │ ANDROID Зручний спосіб ділитися файлами будь-яких видів, чи це відео, текстові документи, чи pdf, презентації тощо. Тепер можна не тягати з собою флешку, а просто вислати на електронну пошту посилання на файл. Безкоштовна версія дозволяє зберігати до 2 Гб даних.
ІНШЕ
ЗМІя – ANDROID Додаток покликаний допомогти в роботі працівників ЗМІ під час виборів та містить всю необхідну інформацію щодо прав і безпеки журналістів, законодавчої бази та особливостей висвітлення виборів у засобах масової інформації.
WordPress – IOS; ANDROID За допомогою цієї програми можна оперативно керувати своїм блогом або сайтом з мобільних пристроїв, якщо немає доступу до ПК або ноутбука. У нього є багатий набір інструментів для створення і редагування тексту. Є можливість прикріплювати аудіо, відео та фото в замітки. Також є доступ до статистики – числу записів, відвідувачів, переглядів, коментарів, передплатників за різні проміжки часу.
Adobe Spark Post – IOS; ANDROID З цим мобільним додатком можна легко та швидко створювати графічні зображення для розповсюдження в соціальних мережах, надсилання в електронних листах тощо. Безліч шаблонів полегшать процес роботи і зекономить час тим, хто не має навичок роботи із дизайнерськими програмами.
Ольга Халмурадова,
студентка спеціальності “Політична географія та геополітика”
Використовуйте ліцензійні/легалізовані операційні системи, інші програмні продукти, своєчасно й систематично їх оновлюйте.
Користуйтеся антивірусним програмним забезпеченням з технологією евристичного аналізу.
Використовуйте програмний міжмережевий екран (брандмауер) та штатні засоби захисту від шкідливого програмного забезпечення.
Здійснюйте регулярне резервне копіювання даних, зберігайте резервні копії на зовнішніх носіях інформації (SDD, HDD тощо) та налаштуйте функцію «відновлення системи».
Не підключайте флешки та зовнішні диски, не вставляйте CD та DVD тощо у ваш комп’ютер, якщо ви не довіряєте повністю їх джерелу. Існують техніки зламування комп’ютера ще до того, як ви відкриєте файл на флешці і задовго до того, як ваш антивірус його просканує. Якщо ви знайшли пристрій всередині офісу або на вулиці, чи отримали його поштою або з доставкою, чи незнайомець дав вам його з проханням роздрукувати документ, або просто відкрити та перевірити його вміст – є велика ймовірність, що пристрій є небезпечним.
Довіряйте лише власним пристроям та будьте обережні з пристроями, які отримуєте від інших людей по роботі або в інших цілях.
При підключенні пристроїв забезпечте їх автоматичну перевірку на наявність шкідливого програмного забезпечення.
Відключайте автоматичний запуск змінних носіїв інформації (захист від autorun.inf).
Не зберігайте автентифікаційні дані в легкодоступних місцях(наприклад, на робочому столі).Використовуйте для зберігання паролів спеціальні програмні засоби (наприклад, KeePass). Використовуйте стійкі паролі, зокрема такі що:
містять не менше 8 символів;
містять літери, цифри та спеціальні символи;
не містять персоніфікованої інформації (дати народження, номерів телефонів, номерів та серій документів, автотранспорту, банківської картки, адреси реєстрації тощо);
не використовуються в будь-яких інших аккаунтах.
Уникайте використання Інтернет-банкінгу, електронних платіжних систем, введення автентифікаційних даних під час доступу до Інтернету через загальнодоступні (незахищені) безпроводові мережі (в кафе, барах, аеропортах та інших публічних місцях).
Будьте особливо обережними з відкриттям вкладень до електронної пошти від невідомих осіб. Сьогодні найактуальнішим засобом розсилання шкідливого програмного забезпечення є електроннапошта. Під час роботи з поштою потрібно перевіряти розширення вкладених файлів та не відкривати файли навіть з безпечними розширеннями. Не переходьте за невідомими посиланнями та не завантажуйте файли, що мають потенційно небезпечне розширення (наприклад: .exe, .bin, .ini, .dll, .com, .sys, .bat, .js тощо) та навіть безпечне (наприклад: .docx, .zip, .pdf), адже можуть використовуватися вразливості, макроси та інші небезпеки. Звертайте увагу на ім’я електронної пошти: навіть якщо воно здається легітимним, усе одно потрібно перевірити (у телефонному режимі або в будь-який інший спосіб), чи дійсно ця особа відправляла вам повідомлення з вкладенням.
Іноді, особливо під тиском часу, буває важко відрізнити шкідливі файли від легітимних. Користуйтеся сервісом VirusTotal для перевірки підозрілих файлів шляхом їх одночасного сканування більш ніж 50 антивірусами. Це набагато ефективніше, ніж сканування файлів антивірусом в автономному режимі, але враховуйте той факт, що завантажуючи файли на VirusTotal, ви надаєте доступ до нього третій стороні. Звертаємо вашу увагу на те, що, навіть якщо перевірка на VirusTotal не дала результату, це не виключає того, що файл може бути шкідливим. Тричі подумайте перед відкриттямвкладень.
Під час користування Інтернет-ресурсами (Інтернет-банкінгом, соціальними мережами, системами обміну повідомленнями, новинами,онлайн-іграми) не відкривайте підозрілі посилання (URL), особливо ті, що вказують на веб-сайти, які ви зазвичай не відвідуєте.
Будьте уважним до проявів Інтернет-шахрайства. Найпоширенішим засобом уведення в оману в мережі Інтернет є фішинг.Особливу увагу варто звертати на доменне ім‘я Інтернет-ресурсу, що запитує автентифікаційні дані, перш ніж натиснути на посилання: зловмисники можуть замаскувати доменне ім’я, щоб воно виглядало знайомим (facelook.com, gooogle.com тощо) . В іншому разі є велика ймовірність перейти на фішингову сторінку, ззовні ідентичну справжній, та самостійно «віддати» власні автентифікаційні дані.
У разі необхідності введення автентифікаційних даних упевніться в тому, що використовується захищене з’єднання HTTPS, перевіряйте SSL-сертифікат веб-сайту, щоб переконатися, що він не клонований або не підроблений.
Шкідливі URL-адреси можуть бути закодовані у вигляді QR-кодів та/або роздруковані на папері, у тому числі у формі скорочених URL, згенерованих спеціальними сервісами на кшталт tinyurl.com, bit.ly, ow.ly тощо. Не вводьте ці посилання до браузера та не скануйте QR-коди вашим смартфоном якщо ви не впевнені у їх вмісті та походженні.
Використовуйте VirusTotal для перевірки підозрілих посилань так само, як для сканування файлів.
Будьте обережні щодо випливаючих вікон та повідомлень у вашому браузері, програмах, операційній системі та мобільному пристрої. Завжди читайте вміст цих вікон та не “схвалюйте” і не “приймайте” нічого похапцем.
Під час використання віддаленного доступу необхідно обмежити доступ за допомогою “білого списку” (IP whitelisting) .
Установіть обмеження кількості введення помилкових логінів/паролей. Регулярно переглядайте журнали логування, планувальник завдань та автозавантаження на предмет несанкціонованих дій.
Слідкуйте за новинами про нові кіберзагрози та швидко реагуйте на нові виклики.
Як писати легко про складне — пояснив журналіст Джеймс Марсон (James Marson), заступник керівника московського офісу The Wall Street Journal і Dow Jones Newswires. «Детектор медіа» занотував тези з його тренінгу, організованого Інститутом розвитку регіональної преси за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС.
Англієць Джеймс Марсон до переїзду в Москву впродовж п’яти років жив у Києві та працював у газеті Kyiv Post, тож мав нагоду вивчити особливості української журналістики. Він звернув увагу на відмінності в подачі матеріалу в Україні та США. Зі слів пана Марсона, автори в Україні не пишуть натграфів (nutgraf), дарма дають бекґраунд наприкінці статті та не бачать різниці між «м’якими» й «жорсткими» лідами.
Натграф — це абзац чи речення у вступній частині статті, що узагальнює зміст усієї історії, яку розповідає автор. Він пояснює читачам, чому цей текст важливий і чому їм варто його прочитати. У «жорсткому» ліді викладаються всі основні факти матеріалу: хто, що, де, коли і як. Тоді як «м’який» лід починає розповідати й пояснювати історію до того, як у тексті подаються основні факти. Наприклад, автор може почати розповідь із життєвої історії героя чи опису місця подій. Усі ці особливості важливо враховувати, щоби зрозуміло й послідовно викласти свою думку в тексті.
При цьому пан Марсон уважає, що 50 % часу, відведеного на написання матеріалу, має піти саме на створення перших 4-5 його абзаців. «Я можу кілька днів писати і переписувати ці перші рядки, допоки вони не стануть найкращим, що я написав за останній рік», — напівжартома наводить приклад тренер. Якщо початок буде невдалим, то й решта розповіді піде шкереберть, вважає журналіст.
Далі — конкретні поради Джеймса Марсона щодо структури тексту й подачі фактажу.
Готуємося до написання: вибір теми й думка про читача
Щоб написати хороший матеріал, у вас має бути вся необхідна інформація, хороша тема, вдалі інтерв’ю і влучні цитати в них і, звісно ж, документи.
Як обрати тему? Наприклад, ви пишете про корупцію, а вона є дуже поширеним явищем в Україні. Треба, щоб обрана вами тема насамперед була цікавою й важливою для читача. Тож це має бути або місцева проблема, або щось нове (скажімо, зовсім нова корупційна схема), або щось дивне. І зовсім не важливо, що це вам чи вашим колегам цікаво, адже нас усіх цікавить дуже багато речей.
Ось ви знайшли тему, документи, перевірили їх. І тоді ще раз маєте подумати, чи цікаво це читачеві. Іноді, коли ви вже копнули, це виявляється чимось дрібним. Тоді не треба шкодувати вже згаяні сили й час, боятися невдоволення редактора — треба просто залишити цю справу. Не потрібно писати нічого не варті матеріали.
Якщо ж вирішуєте писати статтю, то далі шукайте героїв, дізнавайтеся точки зору протилежної сторони й експертів. Але не забувайте, що є багато псевдоекспертів, особливо політологів.
Про «м’які» та «жорсткі» ліди, натграф, суперцитати й «кікер»
Найпростіший спосіб розповісти складну тему, наприклад, про корупційну схему або фінансові махінації, — це вибрати один приклад і на ньому побудувати оповідь.
Найпоширенішою є така схема роботи: заголовок, 3-4 абзаци з найважливішою інформацією й далі — більш деталізована розповідь.
Є два різні види лідів: «твердий» та «м’який». «Твердий» лід від самого початку пояснює, що відбувається. Хто, що, де, коли і як — це інформація, яка має даватися в першому абзаці. «М’який» лід написати значно складніше. Він має захопити, зацікавити читача. При цьому дуже круто, коли кінцівка статті пов’язана з вашим «м’яким» лідом. Так ми повертаємо читача до початку, в нього виникає відчуття цілісності.
Натграф — це четвертий чи п’ятий абзац вашого тексту. Він коротко й потужно пояснює читачеві, про що ваш текст. У ньому може даватися навіть трохи бекґраунду до історії. В Україні натграф не використовують, але без нього тексти дуже погано читаються. Натграф пояснює читачам, чому порушена вами проблема важлива саме тепер і для цього міста чи для цієї країни. Якщо ви не можете цього пояснити, то навіщо взагалі це пишете?
Перед чи після натграфа (зазвичай після) йде суперцитата — найкраща з усієї статті, яка найбільш вдало пояснює або показує реакцію на все, що відбувається. Вона має бути пов’язана з натграфом та зазвичай не містить інформації, фактів. Цитата передає аналітичну думку чи емоцію.
Загалом, усе в тексті має бути пов’язане, ми не можемо перестрибувати з одного на інше. Керуйтеся цим принципом при виборі цитат. Іноді ми спілкуємося з героєм три години, а беремо в матеріал лише кілька коротких цитат.
«Кікер» (від англ. kick — стусан, поштовх) — це абзац, яким ви завершуєте свій текст. Він підсумовує всі важливі частини вашої розповіді. В «кікері» ви можете повернути читача до початку матеріалу. Найпростіший спосіб це зробити — використати цитату.
Деталі — дозовано, бекґраунд — коротко на початку
Важливо не перевантажувати деталями текст, інакше це гальмуватиме оповідь. Водночас деталі можуть формувати загальну картину, тож не відмовляйтеся від них зовсім.
Наприклад, давати ключову інформацію про компанію — коли вона була заснована, хто власник, скільки людей там працює тощо варто, якщо ці деталі важливі для теми матеріалу. Краще давати такі подробиці поступово, а не в трьох нудних абзацах поспіль. Щось можна сказати після цитати. Якщо цитуєте генерального директора, можна потім додати, що він заснував компанію в такому-то році з таким-то партнером.
Кожне слово — це вибір. Пишучи, ви весь час робите вибір. Наша робота — залишити найголовніше. Якщо ви пишете новину про «вбивство» Аркадія Бабченка, запитайте себе, що важливіше — що йому 41 рік чи що він журналіст, який втік із Росії? Те, що важливіше, ви й напишете першим у ліді. Найважливіше для вдалого сторітелінгу — вибрати головне.
Пишучи про корупцію, треба пояснити, про які масштаби йдеться. І мова не тільки про цифри. Чотири мільйони доларів — це нібито багато, але якщо зазвичай на таких схемах фігурують мільярди, то треба розуміти, що це мало.
Давати передісторію (бекґраунд) у кінці — велика помилка українських журналістів. Її треба давати на початку, а не писати: «До речі, нагадуємо, ця людина — вбивця». Треба одразу інформувати читача, ким є той чи інший герой чи та чи інша компанія. І завжди пам’ятати, що читач не знає багатьох політиків — якщо це не президент Порошенко.
Увага до читача
Те, як ми пишемо, має особливе значення, бо в читача багато альтернатив. Кожне слово, речення та абзац — це можливість для нього втекти у Фейсбук. Треба намагатися зробити все, аби читач лишився на сторінці вашого тексту.
Завжди думайте про своїх читачів, розумійте їх. Добре писати — значить давати все в правильному порядку та щоб це легко читалося. Ніщо в тексті не має відволікати читача від головної теми. Пам’ятайте, що читач нічого не знає про історію, чогось не розуміє. Йому потрібно це пояснити. Важливо писати просто. Пишучи, ми маємо взяти читача за руку й вести, наче гід.
Подаючи важливі факти, краще не дуже дробити речення, тому що між ними читач відпочиває, а потрібно щоб він не відривався, не втрачав інтересу.
Коли вам потрібно зробити перехід від однієї підтеми до іншої — наприклад, до нового героя, варто написати коротке речення. Це спрацьовує як сигнал для читача й перехід відбувається легше.
Важливо не повторюватися. Є така фраза в англійській мові: «Убивай своїх коханих» (Kill your darlings). Саме це треба робити, коли редагуєш свою статтю. Навіть якщо у процесі ти відзначаєш: який це цікавий факт, як гарно написано, яка влучна ось ця цитата чи як важко було її дістати, але вони не є критично важливими, — треба все це видаляти, хай як шкода.
Наприклад, ми з колегою працювали над статтею про Ельвіру Набіулліну — очільницю Центробанку Росії. Дізналися, що охоронці перебувають поблизу неї навіть в офісі банку. І на інтерв’ю вона прийшла з п’ятьма охоронцями. І ми мали вирішити, яку з цих двох деталей залишити, адже наша стаття має обмежений обсяг: до 2 тисяч слів. Тож ми просто за кількістю слів не мали змоги лишити обидві. Та й суть у них одна — що Набіулліна дуже боїться за своє життя. І це зрозуміло: одного з її попередників, який хотів трохи навести лад у цій сфері, застрелили.
Завжди, коли редагуєте, думайте, як сказати лаконічніше: чи потрібен цей абзац або речення взагалі, а якщо так, то як їх можна скоротити.
Кілька порад насамкінець
Що ще треба зробити, аби писати краще? Зрозуміти, коли, як і де вам працюється якнайкраще. Скажімо, мені краще під музику й не важливо де, головне, щоб мене ніхто не відволікав. Найефективніший я вранці.
Я не роблю план, а просто сідаю й пишу. Інколи по 50 разів переписую, поки не зрозумію, як краще. Не завжди починаю з самого початку — часом це якась інша частина статті.
Звісно, також треба читати більше матеріалів колег — тих, хто вам подобається, хто, на вашу думку, добре пише. Якщо я знаходжу свого автора, то одну за одною читаю його статті: й нові, й за 1990-ті в інтернеті вишукую. Щоби зрозуміти, чому це круто написано.
Також треба читати художню літературу, зокрема вірші. Поети — найкращі письменники, бо вони повинні підбирати дуже точні слова й не можуть лишити нічого зайвого — інакше зіб’ється ритм.
У мене завжди відкриті у вкладках онлайн-словники dictionary.com і thesaurus.com. Вживши якесь слово, я часом переглядаю, що воно означає, з якої мови походить, упевнююсь, що воно найбільш вдале й має саме той відтінок, який треба. Хоча я пишу тільки рідною мені англійською мовою.
Щодо сторітелінгу немає ідеального рецепта, головне — працювати над собою, вчитися й розвиватися з кожним наступним матеріалом.
Після зміни операції, яка проводиться на Сході України з антитерористичної операції (АТО) на Операцію Об’єднаних Сил (ООС), усе більше читачів нашої спільноти звертаються із запитаннями щодо особливостей отримання статусу УБД. Запитували? – Відповідаємо!
18 травня 2018 року набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 р. № 350, якою внесені зміни до Порядку надання та позбавлення статусу УБД (постанова Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 р. № 413) (далі – Постанова).
Наразі Постанова № 413 поширюється і на осіб, які брали участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення.
Крім того, органам виконавчої влади визначено завдання створення реєстру осіб, що приймали участь у цих заходах.
Тож найголовніше питання: Які документи необхідно подавати учаснику/учасниці ООС для надання йому/їй статусу УБД?
Загалом існує 3 категорії осіб-учасників ООС. Розглянемо кожну з них.
1. Особи, які брали участь у ООС подають:
Довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (додаток 4 до Постанови №413);
Витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
Витяги з наказів Командувача Об’єднаних Сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів;
Документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів ООС.
2. Особи, які брали участь у ООС МЕНШЕ 30 КАЛЕНДАРНИХ ДНІВ (у разі безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів) подають:
Довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (додаток 4 до Постанови №413);
Витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
Витяги з наказів Командувача Об’єднаних Сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів;
Документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів ООС;
Витяги з бойових наказів, бойових розпоряджень, бойових донесень (журналів бойових дій, оперативних завдань), які підтверджують факт безпосереднього зіткнення та вогневого контакту з противником, проведення розвідувальних заходів.
3. Особи, які отримали ПОРАНЕННЯ, КОНТУЗІЇ, КАЛІЦТВА (крім випадків необережного поводження із зброєю та ухилення від військової служби шляхом самокалічення або шляхом симуляції хвороби):
Довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (додаток 4 до Постанови №413);
Витяги з наказів Генерального штабу Збройних Сил України про залучення до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;
Витяги з наказів Командувача Об’єднаних Сил, командирів оперативно-тактичних угруповань про прибуття (вибуття) до (з) районів здійснення цих заходів;
Документи про направлення у відрядження до районів здійснення цих заходів ООС;
Матеріали спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень, контузій, каліцтв.
У разі не отримання статусу УБД за участь в АТО до введення ООС, порядок оформлення документів лишається незмінним.
Для создания истории в картинках необходимо планирование. Фото: Kaique Rocha, Pexels
В предыдущих колонках рубрики Mojo Workin’ я писал о технике для работы в режиме мобильной журналистики, записи звука и монтаже на смартфоне. В некотором смысле, я упустил важный и самый трудновоплотимый этап — разработку и создание истории. Что ж, поехали.
В 2007 году для тех, кто работает на телевидении, появление iPhone изменило правила игры. По крайней мере, мне показалось, что мобильная технология полностью изменит способ производства телевизионного контента. И даже то, как мы ведем журналистское расследование. Как будто лампочка над головой зажглась.
В 1993 году, работая на телевидении, я начал выпускать снятый мною телесериал, который дал нашей аудитории возможность поучаствовать в процессе производства. Участники учились использовать цифровые видеокамеры, чтобы рассказать свои личные истории. К 2010 году они уже использовали смартфоны и могли завершить весь производственный процесс на своем телефоне, включая самый важный — монтаж.
«Журналист в современном цифровом мире не будет иметь никакого преимущества, если не сможет использовать мобильную журналистику», – говорит Рана Саббах, член совета директоров GIJN и директор «Арабских репортеров за расследовательскую журналистику» (ARIJ, Arab Reporters for Investigative Journalism). «Особенно это касается журналистов в арабском мире, где государство, политики и издатели-конъюнктурщики пытаются задушить СМИ и свободу слова».
Почти все типы видеосюжетов можно снимать и монтировать с помощью смартфона. Но работа в одиночку имеет как свои недостатки, так и преимущества.
Недавно известный режиссер Стивен Содерберг снял фильм на свой iPhone, добавив, что планирует создавать все свои будущие фильмы с помощью смартфона. Содерберг объяснил свое решение не только техническим совершенством, но и возможностью работать вне рамок студийной системы. Это относится и к журналистам-расследователям и гражданским журналистам, которые используют смартфоны для создания полноценных историй.
Саббах рассматривает этих журналистов, которые часто оказываются на месте первыми, как «свидетелей первого черновика истории». Она считает, что их мобильные расследования могут обеспечить «доказательства prima facie (“первый взгляд” – неопровержимые доказательства, ред.) в международных уголовных трибуналах», что потенциально обеспечивает уровень редакторского контроля, достаточный для гарантирования прозрачности и подотчетности.
Ниже приведены некоторые аспекты подхода и последовательности действий, которые могут быть полезны журналистам-расследователям при работе с мобильными материалами.
Разработка вашей идеи
Выберите тему и, прежде чем принимать решение по истории, которая наилучшим образом передаст вашу идею, ответьте на такие вопросы:
Каков фокус расследования? Какова моя тема и как я ее раскрою?
Кто аудитория? Кто зритель, какова его демография, каков политический и культурный императив?
К чему это все? Зачем рассказывать эту историю, на чем сосредоточиться и как достичь результата с точки зрения творчества и редактуры?
Каков стиль? Это репортаж, серия коротких рассказов, объемное расследование, повествование или интервью?
Какова структура? Где начало, середина и конец; кто и когда будет говорить, когда и какие элементы потребуются для поддержания структуры истории?
Фокус расследования
С самого начала, советует Марк Ли Хантер из Центра социальных инноваций INSEAD, обязательно спросите себя, что какова ваша гипотеза или каков главный вопрос расследования. «Мы используем сюжет истории как цемент, который объединяет каждый шаг процесса расследования, от концепции до исследования, написания, контроля качества и публикации», – говорит Хантер.
Ниже приведен простой пример описания сюжета, который Хантер назвал бы «гипотезой», и различные расследования, которые могут крутиться вокруг его исследовательского вопроса:
Как и исследование на уровне репортажа, расследовательский фокус требует, чтобы именно история определяла технологию и рабочий процесс.
Филлип Бромвелл, видео-журналист из ирландского RTE, работающий в мобильном пространстве, говорит: «Моя работа требует, чтобы я рассказывал истории, и мы должны помнить, что зрителям не важно, как создается контент, но они всегда прочувствуют хорошую историю.»
Важное значение имеет сосредоточение Бромвелла на истории, а не технологиях, которые позволяют ее рассказать.
«Хотя я могу снимать и монтировать, мой основной навык — это умение рассказывать», – говорит он. «Я определенно не «технарь», одержимый, как некоторые, тем, чтобы иметь в своем арсенале последний писк мобильного снаряжения».
Он прав. Позволять истории диктовать правильные технологии для конкретной работы также очень важно. Например, для съемки истории о львах в Африке может потребоваться гибридный DSLR и комплект линз дальнего фокуса, чтобы иметь возможность снимать нужные кадры с расстояния и при этом не быть съеденным. Напротив, в раздираемом войной Алеппо небольшой набор мобильной техники делает журналиста менее привлекательной мишенью.
Фокус на истории
Итак, как найти историю? Как говорит Хантер, «вам нужно следовать своей чуйке». Это идеальное начало. Прежде чем решать, стоит ли история расследовательских усилий, нужно принять во внимание, на кого она повлияла, насколько они страдают, возможно ли это показать, необходима ли поездка, есть ли плохие и/или хорошие парни, и можно ли получить к ним доступ.
По мере того, как ваша концепция будет все более фокусироваться на истории, заполняйте более конкретный контрольный список SCRAP:
Story (История) – что это, почему я это рассказываю, и кто моя аудитория?
Character (Персонаж) – кто лучше ее расскажет?
Resolution (Решение) – какова структура и почему?
Actuality (Документирование) – что нужно снять и почему?
Production (Производство) – где все происходит, какова логистика и как я все сделаю?
SCRAP помогает ответить на 5 главных вопросов журналиста – кто, что, когда, где и почему.
Затем я создаю простой редакторский план из пяти-семи пунктов — структурную дорожную карту того, куда может двигаться моя история. Ниже — дорожная карта, которая формулирует различные сюжетные линии и зацепки. Она служит еще и как подручный контрольный список аспектов и персонажей, а также основой моего монтажного плана (см. Как монтировать на смартфоне).
Я продолжаю отвечать на 5 ключевых вопросов:
Что/кого я буду снимать и как?
Где и когда я буду снимать?
Почему это произошло и почему я создаю эту историю?
Съемка видео является делом намного более хлопотным, чем написание печатной истории. План помогает вам выдерживать график. Это контрольный список, который помогает понять, все ли вы сделали на конкретной локации.
Наконец, чтобы понять взаимосвязь между вашей мобильной историей и ее аудиторией, обратите внимание на следующее:
Актуальность истории.
Значимость истории будет зависеть от ее актуальности.
Близость истории для аудитории повлияет на значимость.
Статусность героя истории может иметь даже большее значение, чем близость.
Интерес к истории может возрасти благодаря статусности.
Фокус на персонаже
Знать, кого, что и сколько снимать, очень важно при планировании моджо-видеоматериалов. Например, мы не можем позвонить кому-то для быстрого телефонного интервью — они должны быть в кадре, поэтому решающее значение имеет контроль за своими ожиданиями и временем.
Несмотря на это, новостные материалы мобильного журналиста могут быть горячими, соответственно, незапланированными. В этой ситуации еще важнее быстро определиться с фокусом истории, чтобы сосредоточиться на самых лучших персонажах/интервьюируемых, которые помогут рассказать историю.
Например, у кого мне брать интервью на месте происшествия, и, что еще более важно, кто должен быть первым? Могу ли я попросить водителя скорой помощи о комментарии, когда он ставит капельницу пострадавшему? Если нет, как мне использовать это в видеоряде, чтобы я смог задать свои вопросы, когда санитар освободится? Что наиболее важно для горячей истории о, скажем, военном захоронении в Боснии? Больше тел, более длительные интервью со свидетелем или человек с фотографиями его пропавшей семьи, которая, по его мнению, лежит среди мертвых? Нужно ли мне все это? Если да, то как вместить все это в короткую видеоисторию? Чтобы решить, кто наиболее важен:
Сопоставьте потенциальных собеседников с вашими заметками по структуре сюжета (см. план выше) и вашей аудиторией.
После того, как вы определитесь с вашими собеседниками, вернитесь назад и измените соответствующим образом структуру своей истории, чтобы правильно спланироваться, а также обратите внимание на следующие аспекты:
Когда мы сможем пообщаться с основным собеседником, будет ли это блиц или полноценное интервью?
Кто из собеседников сможет раскрыть суть истории, или вы будете использовать видеоряд и закадровый текст?
Кого я буду использовать, чтобы показать кульминационный момент, и как я это сделаю?
Кого я буду использовать в конце и как я закончу историю?
Есть ли у меня разрешение на съемку?
Есть ли у меня видеоряд, чтобы представить своих собеседников?
Как правило, все вышеуказанные решения можно принять еще на этапе исследования, предварительных интервью, и как только вы начнете планировать структуру своего сюжета. Поскольку дальнейшее изучение ситуации происходит на месте событий, и поскольку часто все меняется, вам нужно понимать варианты действий и быть готовыми изменить свой взгляд на вещи. Именно здесь и помогает простой структурный план.
Мой совет. Если стоит выбор между умным и эмоциональным собеседником, выбирайте последнего, если нет возможности использовать обоих. Вы всегда можете добавить заумные факты, используя закадровый голос и видеоряд.
Фокус на оборудовании
Смартфон для журналиста — это карманный креативный набор инструментов, как швейцарский армейский нож для солдата. Оборудование для мобильной журналистики будет варьироваться в зависимости от вида работы и региона. Так, на Ближнем Востоке и в Северной Африке не стоит вооружаться громоздким комплектом, поскольку он слишком заметен. Рана Саббах, бывшая корреспондентка агентства Reuters и редактор Jordan Times, говорит, что минимум аппаратуры может быть преимуществом, поскольку он позволяет прессе «работать и двигаться в непростых ситуациях, когда граждане и полицейские могут препятствовать работе журналистов и когда крупные камеры превращают их в мишени».
Использовать смарт-устройства не всегда легко, и для эффективной работы с мощными приложениями требуется определенная практика. Тип используемого приложения часто определяет история, которую вам нужно рассказать. Поэтому экспериментируйте с приложениями и принимайте собственное информированное решение в зависимости от задания, которое вы перед вами стоит (см. Важнейшие инструменты мобильной журналистики).
Фокус на видео
Видео-истории, даже расследовательские, нуждаются в картинках. Существует два типа видеоряда — инсценированный (постановочные съемки) вами и реальный, который не нужно инсценировать.
Подход Бромвелла к съемке на телефон обусловлен его опытом работы в качестве видеожурналиста: «Я снимаю последовательности кадров (секвенции – ред.), много крупных планов; композиционно удачные планы, без панорам, перебросок камеры или использования зума».
Мой опыт работы в качестве продюсера и оператора новостей в трудных регионах подсказывает мне, что не всегда получается вытащить штатив, который также может сделать вас мишенью и замедлить скорость вашей работы. Конечно же, штативы удобны для длительных интервью, длинных и медленных панорам, а также для съемок крупных планов. Но бОльшую часть своей работы вы будете проделывать с рук, поэтому тренируйтесь снимать без штатива как общие, так и крупные планы.
Мой совет: прижмите локти к бокам и держите смартфон двумя руками. Этот треугольник обеспечивает дополнительную стабильность не хуже, чем подставки для смартфонов, например Beastgrip. (И да, вначале это напоминает Dalek.)
Независимо от типа съемок, важно учитывать следующие аспекты:
На чем будет строиться история? Это будет драматичный крупный план, потрясающий дальний план, динамичная отраженка, закадровая начитка, фрагменты интервью или всего понемножку?
Какой видеоряд необходим для того, чтобы вводить интервьюируемых, накрывать склейки в интервью и подчеркивать ключевые моменты интервью?
Какой видеоряд вы будете использовать, чтобы перекрыть начитку?
Какие вам нужны видеоряд и интервью, чтобы актуализировать вашу историю?
Как вы закончите свой материал и какие видео и аудио вам для этого необходимы?
Готовы ли вы включать кадры, спонтанно снятые на локациях?
Ниже приведены несколько шаблонов, которые помогут вам распланировать съемку и обдумать видеоряд.
Классическое правило пяти кадров, смонтированных в том порядке, который считается наиболее эффективным. Этот шаблон можно использовать для освещения простых действий и локализованного события.
Порядок, в котором монтируются планы, придаст материалу уникальный резонанс. То, как планы соотносятся с начиткой, а также другими элементами придаст ему уникальные темп и смысл.
Взгляните на эти три плана. Это один и тот же кадр. Каждый план обеспечивает различное ощущение. Поэтому выбор крупности кадра является ключом к вашему повествованию.
Пять видов планов, которые образуют последовательность, а также центральное интервью и начитка — это основа вашей истории. Но у вашей истории может быть от 5 до 13 последовательностей, каждая из которых определяется стилем плана (-ов) и структурной ролью. При планировании этих планов/последовательностей, когда это возможно, лучше всего рассматривать их в том порядке, в котором они могут быть смонтированы. Следовательно, советую вам изучать и осваивать съемку последовательностей, снимая что-то, имеющее определенный процесс и структуру.
Например, попробуйте снять, как кто-то готовит пасту, яичницу с беконом или использует токарный станок, чтобы вырезать из куска древесины ножку для стола — сколько кадров потребуется для того, чтобы проиллюстрировать каждое из вышеуказанных действий? В какой последовательности вы их выстроите?
Бромвелл говорит: «Я всегда поощряю людей хорошо делать простые вещи, если они хотят получить качественный материал». Простая раскадровка, когда структура очевидна, позволяет сосредоточиться на видео и, в частности, на последовательности – эмоциях, информации, отраженке, интервью и других элементах, необходимых для сжатия 30-минутного процесса в мощный двухминутный фильм.
Важно правильно разместить камеру относительно линии общения героя и журналиста.
Если вы собираетесь снимать интервью с одной камерой, можно рассмотреть фронтальную рассадку (B). Во многих регионах вполне приемлемо держать камеру впереди — на уровне груди или талии — и снимать собеседника снизу. В других случаях камера должна быть на уровне глаз (B). Тогда бывает трудно снимать фронтально, потому что вы можете потерять зрительный контакт с собеседником. В этом случае поместите камеру как можно ближе к собеседнику, а журналиста (mojo) максимально близко к объективу (B). Это традиционная линия глаз для интервью. Не следует, как показано на схеме, размещать камеру за вашей линией глаз (C), особенно если вы работаете в одиночку; это делается при работе с оператором, который может проверять кадр.
Можно сделать и профильный план (A). Но вообще-то профильных планов лучше избегать по следующим причинам:
Вы получаете больше разнообразных кадров, даже без движения, если снимаете спереди.
Вы можете снимать широким объективом.
Вы можете даже снимать крупным планом (не рекомендуется, если на то нет причины – например, сильной эмоции).
Кадры с камеры 1 и камеры 2 могут чередоваться, т.к. находятся по одну сторону от оси общения. Прежде, чем использовать камеру 3 – возьмите крупный план. (прим. ред.)
Фронтальный план (или почти фронтальный) более действенный, потому что вы видите лицо человека, его глаза и, следовательно, его эмоции, не отрывая камеру от его линии глаз.
Вот несколько советов для съемки планов и их последовательностей:
Переключите смартфон в авиарежим, чтобы избежать нежелательных вызовов и помех Wi-Fi.
Убедитесь, что ваш аккумулятор заряжен.
Удостоверьтесь, что у вас на телефоне достаточный объем свободной памяти.
Пусть кто-то знает, где и когда вы будете снимать.
Составляйте заранее план, чтобы четко понимать, что вы уже сняли и сколько вам осталось снимать; это поможет во время съемки и во время монтажа.
Исследуйте предмет и тему съемки и подготовьте конкретные вопросы для вашего собеседника. Сопоставьте их со своей структурой, чтобы понимать, как это можно использовать при монтаже.
Снимайте так, чтобы свет падал вам через плечо и на субъекта.
Не используйте штатив, если в этом нет необходимости.
Научитесь правильно снимать вручную. В этом вам поможет использование широкого объектива. Для стабильности создайте V из своего смартфона, рук и локтей, прижатых к бокам (см. картинку выше).
Всегда включайте камеру и дождитесь, пока побежит таймкод, прежде чем задавать вопросы, чтобы не пропустить начало ответа.
Задавайте открытые вопросы, на которые не отвечают «да» или «нет», если вы не хотите услышать эти «да» или «нет».
Снимайте своего собеседника на среднем крупном плане, если он не жестикулирует; если же он двигает руками, остановитесь на среднем плане.
Старайтесь снимать видеоряд планами по 10 секунд, чтобы убедиться, что они стабильны и позволяют использовать разные отрывки плана.
Всегда снимайте несколько секунд статики до и после панорамы, чтобы ваша панорама была устойчива с обеих сторон, а вы получили три потенциальных плана.
Снимайте раскадровку перед интервью, например, когда вы входите в здание, во время взаимодействия с интервьюируемыми и сразу же после окончания беседы, чтобы иметь специфические кадры, относящиеся к интервью.
Когда происходит что-то важное, думайте об информации и ее документировании, а не о кадрах. Главное — история.
Движение внутри кадра или движение при перемещении камеры может создавать более динамичные планы. Следите за тем, чтобы они были устойчивыми.
Помните о направлении экрана и правиле 180 градусов (правило, которое запрещает пересекать ось общения – ред), но также учитесь нарушать правила, используя, к примеру, нейтральные крупные планы (после крупного плана пересечь ось общения можно – ред).
Как интервью и начитка будут обеспечивать переходы в материале?
Сколько и какой раскадровки вам нужно, чтобы заявить сцену, склеить интервью и выделить и сократить конкретные эпизоды? Не забывайте о деталях или заявочных планах. Когда вам кажется, что отраженки у вас уже достаточно, снимите еще.
Вам нужно дополнительное аудио, похожее на шум и гам в комнате? Обычно его записывают как минимум 30 секунд и используют для накрытия и сглаживания контрастирующих звуковых фрагментов.
Нужна ли будет графика? Как и откуда ее получить? Вы создадите ее на своем устройстве или импортируете с помощью Airstash или AirDrop?
Если это материал на историческую тематику или продолжение старого материала, будет ли использоваться архив, откуда он возьмется, будет ли он защищен авторским правом и стоить денег?
Нужны ли будут стендапы и если да, то зачем? Стендапы могут быть эффективным инструментом при отсутствии раскадровки, интервью или действия, а также для заявки журналиста на месте события.
При съемке стендапа говорите коротко. У вас должна быть одна мысль на предложение и одно предложение за абзац. Выберите ключевое слово для каждого абзаца. Снимайте дубли, не выключая камеру. Если есть проблема, то она в сценарии. Если вы исправляете сценарий и все равно сбиваетесь, положите себе в обувь острый камешек, и когда сосредоточитесь на нем, запишите стендап еще раз.
Аспект аудио
Для записи аудио “в поле”, на месте событий, у вас должны быть готовы подходящие микрофоны и звуковая стратегия, позволяющая реагировать на события на месте. Эта задачу усложняет тот факт, что мобильные журналисты преимущественно работают самостоятельно. Известный журналист и пионер радио mojo, Нил Огенстайн с вашингтонской новостной радиостанции WTOP, пришел к выводу, что функциональность встроенного микрофона на iPhone – это «примерно 92 процента функциональности фирменного микрофона Shure».
Огенстайн также обнаружил, что когда звук проходит через «цепочку вещательной обработки», его более низкое качество «становится незаметным для слушателя». Это важно помнить, особенно при быстрой работе, и когда локация не шумная, и когда записывающее устройство, в данном случае смарт-устройство, находится близко к источнику звука. Приемлемая для радио- или аудиожурналистики, такая технология чрезвычайно усложнена в видеожурналистике (см. Аудиозапись на смартфон).
Мой совет. Если вам нужен перевод, сделайте его в поле, чтобы в случае чего сделать дописи. Ведь о том, что они понадобятся, вы узнаете только после завершения перевода.
Я бы предложил:
Всегда иметь на телефоне микрофон-пушку, а в сумке — микрофон-петличку.
Если вам нужно, чтобы ваш собеседник шел и рассказывал, используйте радиомикрофон (см. Microphone 101).
Если вам нужно записать ваши вопросы, используйте сплиттер и наденьте на себя петличку. Помните, что звук с микрофона интервьюируемого и интервьюера на вашем смартфоне обычно записываются на одну и ту же дорожку.
Если вам нужно развести дорожки, используйте устройство типа Zoom H1 для записи второй дорожки (используйте хлопок) и синхронизируйте две дорожки при монтаже (см. DIY radio microphone).
Таким образом, видеосюжеты — это нечто большее, чем радио с картинками. Понимание структуры и особенностей соединения элементов видео для создания бесшовной истории – это ключевой шаг в рабочем процессе mojo. Как говорит Бромвелл: «В подходе к видео нужна определенная дисциплина, чтобы успешно собрать все вместе».
РАБОТА МОБИЛЬНОГО ЖУРНАЛИСТА — ЭТО ЦЕЛОСТНЫЙ И ОРГАНИЗОВАННЫЙ ПРОЦЕСС:
Нужно быть сообразительным и быстро реагировать на происходящее вокруг.
Нужно думать и работать как журналист.
Нужно сосредоточиться, снять и смонтировать историю, как кинорежиссер.
Придерживаться этических и юридических принципов и понимать технологию, но не ограничиваться ею, – это также часть работы.
Научиться делать всё это – сложно, но контроль, который это дает мобильным журналистам над их материалами, вдохновляет. Попробуйте, и открывшиеся возможности заставят вас улыбнуться. Становитесь mojo – мобильным журналистом.
Иво Бурум – австралийский журналист и удостоенный наград телевизионный продюсер. Он имеет более чем 30-летний опыт производства 2 500 часов материала для прайм-тайм. Являясь пионером мобильной журналистики, Иво руководит Burum Media, консультационным обучающим центром, и является координатором и преподавателем медиа-дисциплин в Университете Ла-Троба.gijn.org
Мой совет: прижмите локти к бокам и держите смартфон двумя руками. Этот треугольник обеспечивает дополнительную стабильность не хуже, чем подставки для смартфонов, например 
