Відео

radiosvoboda.org

Гості програми «Ваша Свобода»: міністр у справах ветеранів України Ірина Фріз; співзасновник та керівник Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова Геннадій Друзенко.

Корупційні ризики створює відсутність чіткої бази даних щодо ветеранів, заявляє міністр Ірина Фріз. Відтак наразі одним з головних завдань очолюваного міністерства вона бачить створення єдиного державного реєстру ветеранів. І йдеться не лише про учасників бойових дій на Донбасі. Міністерство у справах ветеранів України також буде опікуватися родинами загиблих, учасниками афганської війни, миротворчих місій та Другої світової війни, зауважує очільниця відомства.

Інна Кузнецова: Міністерство у справах ветеранів створене лише восени минулого року. Всього вас лише четверо працює. Маєте офіційно запрацювати з липня 2019-го…

Ірина Фріз: Головним у нашому фокусі є створення нормативно-правової бази, якою користуватиметься Міністерство у справах ветеранів. Є ухвалення законопроекту про створення Єдиного державного реєстру ветеранів, є ухваленим положення про діяльність міністерства. Багато популістських заяв, які використовують політики, щоб зробити іміджевий формат корисним або спритним в очах ветеранів, або обіцянка – намагається їм дати певні бали рейтингові. Вони не зможуть виконати те, що обіцяють.Представники добровольчих формувань мають отримати статус учасника бойових дій. Ми маємо відновити справедливість. Вони, як і чинні військовослужбовці, захищали нашу державу

Всі представники добровольчих формувань мають отримати статус учасника бойових дій. Ми маємо відновити справедливість по відношенню до них. Саме вони, як і чинні військовослужбовці, як і ті, хто потім увійшли до лав сектору безпеки та оборони, пішли і захищали нашу державу. Ми зараз можемо говорити про приблизні цифри – десь 1,5 мільйони осіб. 362 тисячі осіб – це лише ті, хто зареєстровані в реєстрі Держслужби у справах ветеранів, яка веде облік учасників саме російсько-української війни. До того ж маємо опікуватися ветеранами афганської війни, ветеранами інших миротворчих місій, ветеранами Другої світової та безпосередньо родинами загиблих.

(Повна версія програми)

Реєстр має охопити всіх без виключення ветеранів. Під час його створення отримуватимемо інформацію про учасників бойових дій, ветеранів, членів родин, родин загиблих від тих, хто в той чи в інший спосіб їх брав на облік, щоб мати єдину базу даних. Станом на зараз процес знаходиться в нормативно-правовому полі. Зможемо запустити технічне завдання для створення ІТ-системи, до якої будуть віддані відповідні дані, говоритимемо про верифікацію, під час якої, можливо, буде обмін посвідчень, які мають сьогодні учасники бойових дій, на пластикові, які дають можливість потім через ІD-номер входити до онлайн-кабінету, маючи прив’язку до Єдиного держреєстру, і користуватися переліком пільг, послуг, можливостей через онлайн-платформу «Е-ветеран» на базі Єдиного держреєстру ветеранів.

Відсутність чіткої бази даних, яка є прозорою, доступною, зрозумілою в адмініструванні, створює корупційні ризики. Сьогодні невідомо, чи є отримувачем, тобто клієнтом, ветеран під час розписування тієї чи іншої послуги навіть, наприклад, на психосоціальну допомогу чи підтримку. Міністерство у справах ветеранів буде в гаджеті кожного ветерана. Міністерство у справах ветеранів знатиме в обличчя кожного ветерана. Реєстр передбачатиме не лише сухий набір даних про ветерана, а також психофізіологічний профіль ветерана, який дає можливість розуміти, які саме програми потрібні йому, або які програми потрібні в цій області.

Ми запускаємо пілотний проект. Починаємо з Черкаської області. За участю соцпрацівників та ветеранів, які будуть задіяні завдяки Раді ветеранів, проведемо опитування, яке дозволить створити психофізіологічний профіль ветерана. За три місяці вони мають обійти 10 тисяч ветеранів Черкащини, щоб мати можливість в одну базу «злити» інформацію, яка дасть можливість отримати в першу чергу, що потребує ветеран, яка у нього освіта, чи прагне він змінити роботу, чи прагне отримати другу освіту, а, можливо, першу вищу освіту. Власна справа для ветерана – це та ж сама реабілітація, це відчуття своєї гідності у цьому суспільстві.

– Пане Друзенко, чого ще не зроблено державою для ветеранів, на вашу думку? Що могла би держава зробити?

​Геннадій Друзенко: Потрібно сконцентрувати повноваження щодо ветеранів в одному відомстві. Міністерство у справах ветеранів має свою компетенцію. Як тільки доходить до пільг, то йдете у так званий «собєз», тобто вертикаль, яка підпорядкована Мінсоцполітики. Як тільки доходить до лікування, то всі шпиталі ветеранів війни підпорядковані МОЗ. Діти ветеранів, учасників бойових дій мають право на навчання за бюджетні кошти – стикаєшся з Міносвіти.

І знову ж йде подвійне трактування. Якщо ти – учасник бойових дій ЗСУ, інших силових відомств, то отримуєш цю пільгу. Якщо ж є учасником бойових дій – є невелика частина, які отримали до середини 2015 року (була стаття в законі – «працівники підприємств, установ, організацій), то цю пільгу не отримуєш. Хотілося б мати «єдине вікно», куди ветеран може прийти і розв’язати всі свої проблеми – зі здоров’ям, з працевлаштуванням, з освітою, з соцдопомогою. Мінсоцполітики страшно ворожий до ветеранів. Його логіка – заощаджувати, а не допомагати ветеранам, бо у них завжди не вистачає коштів на всі пільги.

Питання в тому, хто ухвалює рішення. Коли у тебе немає повноважень, реєстр буде безпорадний. Хотілося б, щоб ці повноваження були сконцентровані у нашому відомстві – ветеранів… Кропивницький – якщо по області раніше існували спеціальні лікарі, які працювали з ветеранами, то зараз в силу медреформи зроблені такі стимули, що не лишилося жодного – всі перейшли на дільничних, бо дільничним платять в разів 5 більше. Люди стали перед дилемою: або жебракувати, або залишити ветеранів.

– Пані Фріз, наскільки це реально побороти, щоб не було того, що в одному міністерстві – одне, а в іншому – друге?

​Ірина Фріз: Є вже чинне законодавство, яке визначає Міністерство у справах ветеранів тим суб’єктом, який займатиметься як розробкою держполітики щодо ветеранів, так і адмініструванням державних програм. Говорити про те, що пільги вирішуватиме Мінсоцполітики, хоча є де-юре Мінветеранів, буде некоректним. Після доукомплектування штату міністерства на 30% (до кінця червня це відбудеться) зможемо займатися адмініструванням державних програм, які сьогодні ще у підпорядкуванні держслужби, а відповідно Мінсоцполітики. Міністерство у справах ветеранів створювалося саме для того, щоб у виконавчій гілці влади був єдиний орган, який захищатиме інтереси ветеранів.

– Пані міністр, скільки взагалі учасників бойових дій, інвалідів війни отримали у власність на сьогодні земельні ділянки?

Ірина Фріз: При столичній владі діє Київська рада ветеранів. Ми насправді маємо достатньо важку процедуру видачі земельних ділянок. Можна говорити про наступне: в законодавстві внесли пільгу, а адміністрування до неї не надали. Відповідно пільга спричиняє негативні настрої як серед тих, хто хоче отримати за пільгою відповідну земельну ділянку, так і у влади, яка не має спроможності надати цю земельну ділянку.

Для особистого селянського господарства було виділено на цей час 185.787 гектарів. Це з селянського господарства, коли по 2 гектари беруть. Для індивідуального дачного будівництва, то була отримана загальна площа у 67 гектарів, для ведення садівництва – 4.150 гектарів. Для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель та споруд було виділено загалом 2.154 гектари. Інколи земельна ділянка може бути 10, а інколи 12 соток. По Києву подано 412.333 заяв на всі види земельних ділянок. Всі вони з огляду на той розріз, який я маю, задоволені. 19.466 стоять на черзі на отримання житла.

Інна Кузнецова
Головний редактор Київського бюро Радіо Свобода
KuznetsovaI@rferl.org

Copyright © 2018 RFE/RL, Inc.
Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода