За вікном колишуть
Зеленаві листя,
Як же мені шкода –
Мама так не близько…
Поміж нами стали
Кілометри шляху,
Але я сьогодні
Попрямую птахом.
Полечу на крилах
Щирого кохання,
Розбуджу тихенько
Свою неню зрання…
Обійму так міцно,
Щоб ніхто не зміг
Розлучить нас знову
На шляхи доріг…
Ти лиш посміхнешся,
На очах сльоза –
Донька прилетіла
До свого гнізда…
І мені не треба
Золотих доріг!
Лиш одна, що зветься:
“Батьківський поріг”…