Біля річеньки, невеличеньки
Стоїть верба зелена…
Похилилася, зажурилася
Як ота дівчина смущена
Ой ти вербонько
Ой ти серденько
Чого зажурилась???
Чому ти вербонько???
До низу похилилась..
Ой ти вербонько
Ой ти серденько
Думу я гадаю…
Я чекаю свого милого
Та не до чекаюсь…
Я голівоньку схилила
Мов ота дитина
Я у Бога прошу щастя
майже що години..
Я питаю милий Боже
Дай ти меня щастя???
Я тоді не буду плакать
Та тужити з горя…
Я тоді буду щаслива
Щаслива та горда
Я зустріну ще з порога
Сокола Ясного
Я йому лиш посміхнуся
очі опустивши
І скажу спасибі Боже
За цю нагороду
Я йому буду дружиной
сестрой, милосерддя
Подарую йому щастя
А більше і не треба..
Я кажу тобі спасибі
Боже милосердний
Хай на світі буде щастя
А війни не треба!!!
Ірина ДРОЗД, 2016
