Незвичайна зустріч і водночас незвичайна обстановка в залі коледжу: всі схвильовані, студенти в білосніжних халатах і шапочках. Увага – на гостей – бійців-захисників Вітчизни, які прийшли на зустріч з майбутніми медиками.
Ведучі Катерина Куцубіна і Михайло Коноплянко розповідають про страдницькі випробування України на шляху боротьби за свою незалежність, про найбільше народне лихо ХХІ століття – військові дії на Сході країни. Неоголошена війна, яка покликала в ряди захисників кордонів і цілісності української держави тисячі добровольців.
Серед відданих народу синів і сьогоднішні герої – учасники АТО. Під бурхливі оплески присутніх вони підіймаються на сцену. Олександр Писаревський – командир добровольчого підрозділу «Сармат», Ігор Куликовський – боєць Української Добровольчої Армії, директор комунального підприємства «Патріот» Дніпровської міської ради, Станіслав Козак – воїн-десантник, лейтенант Збройних сил України, учасник АТО у складі 25-ї повітряно-десантної бригади. Серед почесних гостей і знайомі обличчя. Це викладач нашого коледжу, військовий медик, лейтенант Збройних сил України, учасник АТО у складі добровольчого батальйону «Дніпро-І» Дар’я Шкаран та учасник АТО, а нині студент коледжу Ігор Абрамян. Бурхливі оплески супроводжують кожне знайомство з героями.
Першим до присутніх звертається Олександр Писаревський. Звучать до болю знайомі назви населених пунктів – Мар’їнка, Дебальцеве, Піски, Іловайськ… Такий бойовий шлях героя. Розпочинався він з вулиць Грушевської, Інститутської, Євромайдану, де на захисті незалежного майбутнього України рішуче стояв і Олександр Олександрович. Слухають його розповідь наші хлопці і дівчата з великою повагою.
У Ігоря Куликовського не менш славний шлях. Він розповідає про буремний 2014-й рік, події, які розгорталися в нашому рідному місті Дніпрі, що ввійшло до прифронтової зони, про мужність і відданість захисників, про доблесть і воїнську честь.
Особливе пожвавлення в залі викликає виступ воїна-десантника Станіслава Козака. Він не лише розповідає, але й демонструє військове спорядження української армії. Бронежилет з повним бойовим комплектом і його полегшений варіант, інші засоби захисту бійця.
Студенти-першокурсники з великим захопленням вбирається в бойові лаштунки, стоять горді і щасливі, Станіслав розповідає, як вести себе на бойовій лінії, як захистити друга, вберегти власне життя, ділиться тим, наскільки зміцніла сьогодні українська армія, її боєздатність, матеріальне забезпечення, які має переваги, як навчилась захищати нашу державу.
І водночас наголошує про те, якою важливою є психологічна підтримка бійця на фронті, увага і повага громадськості. Немає часу, рамки цієї пам’ятної для юнаків та дівчат зустрічі обмежені, а то б вони теж розповіли гостям, що наш коледж кілька років поспіль проводить велику волонтерську діяльність, є незмінним учасником донорського руху, підтримує зв’язки з військовиками, відвідує і допомагає хворим та пораненим бійцям, що знаходяться на лікуванні у військовому шпиталі та обласній клініці імені І.І. Мечникова.
Та, врешті, як і воїни-захисники, цю роботу наші викладачі і студенти проводять не для красного слівця, а за покликом патріотичного серця.
Зустріч добігала до кінця. Шановні гості, викладачі, студентство хвилиною мовчання вшанували пам’ять тих більше 10 тисяч двохсот вісімдесяти бійців, які поклали своє життя на полі бою.
Ярослав Могильов за підтримки зали виконує зворушливе «Не спи, моя рідна земля, прокинься, моя Україно!…», у залі в руках студентів майорять жовті та голубі хустинки. Затим квіти, подарунки героям, фото на пам’ять, щирі побажання перемоги, миру, добробуту нашій рідній державі і кожному українцю.
Такі зустрічі – чудовий внесок у патріотичне виховання молоді, яке в нашому коледжі займає особливе місце.
