Представники ГО «Гуманітарний рух» отримали подяки від Дитячого центру «ЯсенЯ»

В ГО «Гуманітарний рух» має різні напрямки діяльності – деякі з них тривають, ще з часів, коли наша громадська організація існувала у формі громадської ініціативи «Центр социальных инициатив», деякі з цих напрямків прописані у нашому Статуті та почалися вже після його офіційної реєстрації у Міністерстві Юстиції України, а деякі напрямки виникають просто тому,  що вони потрібні хорошим людям, а ми спроможні їх здійснити.

Так, 29 вересня 2018 р.  представники ГО «Гуманітарний рух» отримали подяки від Дитячого центру «ЯсенЯ». На цей раз за кваліфіковану допомогу у встановленні відеоспостереження.

І як написано у Подяці:

Лише спільними зусиллями можна робити реальні справи для маленьких і водночас великих українців!

Дякуємо Світлані Шульзі за її Дитячий центр «ЯсенЯ» де навчають дітей бути щасливими та реалізованими в Світі, який так динамічно змінюється.

Як захистити дитину від булінгу

Яким чином виявити булінг? Що саме стоїть за цим терміном та які його види? Як слід реагувати у разі виявлення у Вашої дитини схильності до агресії, або ж навпаки – Ви помітили, що дитина стала жертвою? Та що необхідно робити і до кого звернутися, аби зупинити прояви булінгу серед дітей? Роз’яснення на усі ці питання надає перший заступник начальника Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Ольга Захарова.

В межах широкомасштабної кампанії #СтопБулінг загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!» Міністерство юстиції України та територіальні органи продовжують боротьбу проти проявів агресії серед дітей та підлітків: розуміючи, що проблема булінгу вражає своєю масовістю, ми вже сьогодні готові до протистояння жорстокій поведінці серед дітей.

Аби знайти шляхи вирішення даної проблеми, слід розуміти, з чим саме ми маємо справу: булінг – це агресивна і вкрай неприємна свідома поведінка однієї дитини або групи дітей, що супроводжується регулярним фізичним чи психологічним тиском. Вона має на меті завдання шкоди, виклик страху або тривоги, або ж створення негативного середовища у школі для іншої особи. Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил. Загалом чіткого та єдиного визначення даного прояву агресії і досі немає, незважаючи навіть на те, що за даними дослідження UNICEF 40% постраждалих від цькування взагалі ні з ким не ділилися проблемою і не зверталися за допомогою. А що найстрашніше, 22% – вважають, що це нормальне явище.

Проте не тільки кількісні показники даної проблеми жахливо дивують суспільство, а і різноманітність форм також змушує замислитись над її вирішенням. Булінг може бути:

  • фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності;
  • словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація;
  • соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток;
  • в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими;
  • електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

Останній із зазначених видів потребує особливої уваги, оскільки настання ери соціальних мереж та віртуальної комунікації велика частина проявів агресії перейшла і на терени digital технологій. Саме тут діти є найбільш незахищеними.

Що таке електронний булінг або кібербулінг? Відповідь можна надати наступну: це електронне повідомлення, яке:

  • використовується, для виведення особи з рівноваги, залякати або збентежити її;
  • залякує, надокучливо пристає, збентежує, соціально виключає і наносить шкоди репутації та дружнім стосункам, за допомогою електронної пошти, мобільних телефонів, СМС і сайтів соціальних мереж;
  • включає приниження, образи і також може передбачати розповсюдження чуток, розкриття приватної інформації, фотографій або відео, або містити погрози завдати шкоду;
  • завжди є агресивним і болючим.

Як зрозуміти, що Ваша дитина стала жертвою булінгу та який подальший алгоритм дій?

Необхідно звернути увагу на деякі ознаки:

  • дитина не хоче йти до школи або ж може плакати чи почуватися хворими у шкільні дні;
  • відмова від участі у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями;
  • починає губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому да неймовірні пояснення та ін.

Наступним кроком для Вас, як для батьків, є звернення до класного керівника, завуча або директора школи із письмовою або усною заявою. У разі невдалої спроби вирішити проблему, Ви можете звернутись до поліції.

Для отримання правової допомоги ви можете звернутися до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103, який працює цілодобово та є безкоштовним в межах України.

Окрім того, функціонує Національна дитяча «гарячу лінію» для дітей та батьків з питань захисту прав дітей за номером 116 111, де надається психологічна допомога.

Слід також зазначити, що у разі виявлення у Вашої дитини проявів агресора (булера), то наслідки за вчинені ним дії та відповідальність повністю лягає на плечі батьків, тож не зволікайте та будьте уважні до Ваших дітей.

Вирішуємо гострі проблеми вчасно, разом із Мін’юстом!

Перспективи нової української школи: черкаський вимір

«Дітям цікаво ставати учнями нової української школи», – констатує педагог з 30-річним досвідом Ірина Грищенко

Які можливості отримують учні нової української школи? Які можливості дає самим школам освітня реформа? Про це йшлося на медіашколі, що у рамках всеукраїнського проекту «Медіашкола з Децентралізації. Курс-ІІ» 7-8 вересня пройшла у Черкасах.

– Коли я запитала у одного із першокласників, чи хотітиметься йому відвідувати школу, він підняв на мене оченята, які аж сяяли: «Там таке все гарне, мені цікаво ходити у школу!», – розповіла заступник голови Білозірської об’єднаної територіальної громади Ірина Грищенко.

Педагог із 30-річним стажем, останні 13 з яких була директором школи, розповіла про те, як реалізовується освітня реформа у об’єднаній територіальній громаді.

У центральній садибі громади, де мешкає понад 10 тисяч осіб, діє три школи – одна середня і дві – 9-річних. У смт. Ірдинь, із населенням у 900 мешканців, діє одна ЗОШ 1-3 ступенів (де не було скорочено жодного класу і жодного учителя).

– У рамках проекту нової української школи (вперше за багато років), держава дала кошти на нові парти, оргтехніку, закупку дидактичних матеріалів. Ми потрапили у трійку переможців конкурсу на найкращий проект опорної школи Черкаської області у 2016 році – і це дало можливість залучити 2,5 млн. грн. на опорний заклад, – зазначила Ірина Грищенко. – У центральній садибі створено опорну школу, дві інші зробили її філіями. Опорний заклад ми оснащуємо від нових сучасних парт до мультимедіа-обладнання та профільного оснащення кабінетів хімії, фізики, інформатики. Учні кожної з філій мають доступ до практичних занять на базі опорної школи – для цього у нас є шкільний автобус. Всі учні мають рівні можливості у навчанні, філії просто розташовані територіально ближче до місця проживання учнів. У перспективі розглядається підвезення до опорної школи і учнів НВК з смт. Ірдинь.

У 2017 році, на 1 учня опорної школи було витрачено 9,5 тисяч гривень, то у філіях – 14-16 тисяч, а НВК – 26 тисяч. Для порівняння: раніше мені як директору школи, давали на ремонт щонайбільше 4, 5 тисяч гривень.

Сергій Слинько, директор Черкаського Центру розвитку місцевого самоврядування (створеного за підтримки Програми “U-LEAD з Європою” та Мінрегіону) констатував, що освітня реформа дає нові можливості і новий розвиток для шкіл регіону.

– Для об’єднаних територіальних громад області освітня реформа дає можливість підвищити рівень отриманої дітьми освіти, – зазначив Сергій Слинько. – Школи у ОТГ роблять справжні ривки у якості освіти. Секрет цього – у тих ресурсах, які вони отримали – і які тепер можуть спрямовувати на освіту, і у тих навчальних можливостях, у яких вони тепер беруть участь.

Сергій Слинько навів приклад Білозірської ОТГ, де громада не лише закупила для шкіл інтерактивні дошки – при переатестації педагогів обов’язковим є продемонструвати проведення уроку із її ефективним використанням. Громада запросила із Києва консультанта, улітку зібрала учителів, які ознайомились зі всіма можливостями використання цих дошок.

Сергій Слинько зазначив, що сьогодні на Черкащині уже повноцінно працюють 26 об’єднаних територіальних громад – і ще 24 чекають перших виборів: Черкащина наразі є лідером із динаміки створення громад в Україні.

***

Проект «Медіашкола з Децентралізації. Курс-ІІ» реалізує Центр політичних студій та аналітики «Ейдос» за підтримки Програми для України з розширення прав і можливостей на місцевому рівні, підзвітності та розвитку «U-LEAD з Європою», яка фінансується Європейським Союзом та його країнами-членами Данією, Естонією, Німеччиною, Польщею та Швецією.

Марина МУХІНА,
громадський активіст,
м. Черкаси

Представник ГО «Гуманітарний рух» пройшов тренінг «Презентація ОГС під час подій: як залучати людей та розповідати цікаві історії»

19 вересня 2018 року, в офісі Центру підтримки громадських і культурних ініціатив «Тамариск» відбувся тренінг «Презентація ОГС під час подій: як залучати людей та розповідати цікаві історії».

В програмі тренінгу:

  • Презентація організації під час фестивалів та виставок: як встановлювати контакт з різними людьми та залучати їх до змістовного спілкування?
  • Сторітеллінг, як метод презентації організації: як створювати та розповідати цікаві історії?
  • Конструктивна взаємодія: як працювати зі «складними» відвідувачами, щоб підтримати свій позитивний імідж?

Тренери:

  • Михайло Павловський — майстер східних бойових мистецтв, ветеран АТО, психолог.
  • Іван Білостоцький — коуч, волонтер, майстер пісочно-світлового методу.
  • Наталія Стаднічук — тренер, коуч, фасилітатор, ведучий тренер Центру «Тамариск».

Представник ГО «Гуманітарний рух» пройшов тренінг «Інструменти для журналістських розслідувань партійних фінансів»

10-12 вересня 2018 року у м. Дніпро відбувся додатковий тренінг із проведення журналістських розслідувань у сфері фінансування партій і кандидатів від Міжнародної фундації виборчих систем (IFES).

День 1

  • Знайомство, правила роботи, представлення програми і тренерів, з’ясування очікувань.
  • Кейси і приклади розслідувань партій (практичні заняття).
  • Законодавство про партії. Правила фінансування політичних партій.
  • Відповідальність за порушення вимог політичного фінансування: хто контролює та хто винен?

День 2

  • Типові порушення у звітах політичних партій (вузькі місця, білі плями в законодавстві).
  • Пошук теми і планування розслідування. Гіпотеза, питання і джерела.
  • Джерела інформації (публічні реєстри).
  • Алгоритм перевірки звіту партії (фізичні особи, юридичні особи, оренда майна).
  • Практичні заняття з перевірки звітів партій.

День 3

  • Практичне заняття.
  • Польова робота в розслідуванні.
  • Перевірка зібраної інформації.
  • Чесно – гостьовий спікер. Приклад роботи зі звітністю партій.
  • Обговорення тем розслідувань учасників. Зворотній зв’язок.

Учасники/учасниці тренінгів:

  • отримали знання щодо законодавства у сфері фінансування партій і кандидатів та його типових порушень;
  • ознайомилися з методикою проведення та прикладами журналістських розслідувань у сфері фінансування партій і кандидатів;
  • опанували навички пошуку та перевірки звітності партій і кандидатів;
  • спланували власні журналістські розслідування у сфері фінансування партій і кандидатів.

Від імені всього колективу ГО «Гуманітарний рух» дякуємо ІРРП – Інститут розвитку регіональної преси та особисто Oleg Khomenok за корисний та цікавий захід!

Фото з сторінок учасників у мережі facebook.com

Структура тексту

Лід

Новинний лід (hard lede):

  • одразу повідомляє про найголовніше: хто, що, де, коли?

Неновинний лід (soft lede):

  • “художній” початок тексту. Може створювати певну інтригу, натякати на щось більше, розповідати щось шокуюче.

Суперцитата

Найкраща цитата від найкращого спікера в цій історії.

Найкраща цитата – не парадоксальна чи жартівлива. Вона проста і виражає суть.

Натграф

Натграф (від англ. nut – горіх, ядро) – своєрідне продовження ліду. Одне або кілька речень, які пояснюють важливість історії.

Після ліду читач подумки ставить питання: “І що? Чому це важливо?” – і натграф на нього відповідає – “А ось що! Ось чому це важливо“.

Основний текст

Перевернута піраміда: Найважливіше на початку, менш важливе у кінці, неважливе – викиньте. Від загального до конкретного.

ДУЖЕ ВАЖЛИВО міняти ритм тексту.

Будьте корисними для читача. Пишіть ціни і адреси, робіть інфобокси та вставляйте посилання.

Не припускайте, що читач щось знає. Припускайте, що ваш читач не знає нічого. ЗОВСІМ НІЧОГО.

Уникайте пасивних форм дієслів – міняйте такі речення.

Кікер

Остання фраза, покликана вдало завершити текст. Як можна завершити текст?

  • Хорошою короткою цитатою (Другою найкращою цитатою з тих, які ви маєте. Першу ви вже використали, як суперцитату на початку).
  • Перспективою.

Головне: НЕ РОБИТИ ВИСНОВКІВ. Ви не маєте на це права.

Представник ГО «Гуманітарний рух» пройшов тренінг «Школа журналістів»

«Мы поможем вам взобраться на колокольню и увидеть Другой Мир.
Ваше право – использовать эти знания или нет…»

Олег Хоменок

З 11-18 серпня 2018 року в рамках проекту re:start democratic discourse ГО «Інститут розвитку регіональної преси», що реалізується в партнерстві з Європейським центром свободи преси та ЗМІ (ECPMF), м. Лейпциг,  за підтримки Міністерства закордонних справ Німеччини у місті Бердянськ пройшов восьмиденний тренінг «Школа журналістів».

Мета курсу – надати локальним журналістам базові знання та навички з ключових аспектів професійної діяльності журналіста, а саме правових засад, етичних та професійних стандартів, цифрової безпеки, запобігання фейкам та маніпуляціям, методів збирання інформації з різних джерел та донесення її до споживачів.

Тренери та експерти:

  • Олег Хоменок – ведучий тренер курсу, старший радник з питань медіа Internews Network.
  • Людмила Панкратова – медіа-юристка. Опікується проектами з юридичної допомоги, навчальними проектами, а також проектами, пов’язаними з забезпеченням доступу до інформації. Надає юридичні консультації та захищає журналістів у судах, веде семінари та вебінари.
  • Інна Гадзинська – медіа-тренерка, менеджерка з комунікацій в ІРРП. Спеціалізація: моделі контенту, створення контенту, планування, оповідання історії, стандарти журналістики, редакторський потік.
  • Альона Романюк – редактор проекту з протидії маніпуляціям «По той бік новин».
  • Дарина Шевченко – керівниця проекту з розвитку журналістських розслідувань в ІРРП, виконавча продюсерка та редакторка розслідувального проекту Сдідство.Інфо, працювала журналісткою та редакторкою новин англомовної газети Kyiv Post, керувала департаментом журналістських розслідувань телеканалу ZIK.
  • Ольга Юркова – журналістка, редакторка, медіа-тренерка. Спеціалізації – мультимедійна журналістика, використання нових медіа в роботі журналістів і редакторів, медіа менеджмент, журналістська етика, факт-чекінг. Має понад 10-річний досвід роботи у журналістиці. Редактор відділу «Донбас, Крим» у Медіа домі «Нова інформація».
  • Максим Луночкін – со-ініціатор ГО «Лабораторія цифрової безпеки», що була створена з метою об’єднати зусилля в допомозі громадським організаціям та активістам знизити ризики та можливі наслідки загроз в цифровому світі. Надає консультаційну та технічну ІТ підтримку правозахисникам та незалежним медіа, що працюють в Криму та на Сході України.

В «Школі журналістів» взяли участь 18 журналістів та журналісток всіх видів медіа Запорізької, Дніпропетровської та Донецької областей, які побажали підвищити свій професійний рівень.

На тренінгу учасники дізналися про:

  • Правові основи роботи журналіста, доступ до публічної інформації, захист персональних даних, відповідальність журналіста та як її запобігти.
  • Стандарти журналістики, етика.
  • Як збирати новини та писати якісні тексти.
  • Техніка інтерв’ю.
  • Відкриті дані в роботі журналіста.
  • Сучасна візуальна журналістика. Нові формати сторітеллінга.
  • Як перевіряти інформацію.
  • Основи з цифрової безпеки.

День 1. Правові основи роботи журналіста. Тренерка – Людмила Панкратова:

  • Законодавство України, що регулює діяльність журналістів. Права та обов’язки журналістів.
  • Право журналістів на збір інформації. Право журналістів на проведення зйомки прихованими засобами. Правила проведення фото та відео зйомки.
  • Відповідальність журналістів. Відповідальність за перешкоджання журналістам.

День 2. Стандарти журналістики, етика. Тренерка – Інна Гадзинська:

  • Медіастандарти в нову цифрову епоху. Як порушуються стандарти сьогодні?
  • Маніпуляції в медіа. Засоби викривлення інформації.
  • Журналістська етика. Журналіст і соцмережі.

Презентація проекту з протидії маніпуляціям «По той бік новин» Альона Романюк.

День 3. Як збирати новини та писати якісні тексти. Тренерка – Дарина Шевченко:

  • Цільова аудиторія: як її визначити та що робити з цим знанням?
  • Практична вправа на формування новинної стрічки з урахуванням цільової аудиторії.
  • Новини: наповнення та структура. Практична вправа на засвоєння структури новинних текстів.
  • Як ми ілюструємо новини: типи ілюстрацій, правила і проблеми. Етичні дилеми ілюстрування новин.

День 4. Техніка інтерв’ю. Тренерка – Дарина Шевченко:

  • Що відрізняє хороше інтерв’ю? Які бувають інтерв’ю?
  • Підготовка до інтерв’ю, чому це важливо? Труднощі, пов’язані з інтерв’ю? Підготовка запитань до інтерв’ю.
  • Практичні вправи з техніки інтерв’ю.
  • Опрацювання інтерв’ю в різних форматах. Від чого може залежати вибір формату? Чому і який формат варто обирати?

День 5. Відкриті дані в роботі журналіста. Тренерка – Ольга Юркова:

  • Системи відкритих і публічних даних в Україні.
  • Пошук та отримання публічної інформації про осіб та компанії.
  • Практичне користування системами даних.
  • Навички аналізу отриманих даних та їх використання в роботі журналіста і публікаціях.

День 6. Сучасна візуальна журналістика. Нові формати сторітелінга. Тренерка – Ольга Юркова:

  • Тренди сучасної візуальної журналістики.
  • Інструменти візуалізації контентуч.
  • Принципи візуального сторітелінга.
  • Практичне завдання.

День 7. Основи з цифрової безпеки. Тренер – Максим Луночкін:

  • Що хочемо захищати та від чого? Схематичний огляд загроз.
  • Способи викрадення інформації – фішинг, шкідливі вкладення та додатки. Захист онлайн акаунтів пошти та соц.мереж. Що таке надійний пароль? Практичне налаштування двоетапної перевірки.
  • Чи безпечно користуватись відкритим WiFi? Що безпечніше – мобільний зв’язок чи інтернет? Захист каналів зв’язку.
  • Що таке захищений надійний пристрій. Як вберегти інформацію на пристрої? Захист від використання зловмисниками комп’ютера/смарт-пристрою.

На тренінг завітав Заступник Генерального Консула Федеративної Республіки Німеччина в Дніпрі Петер Шмаль (Peter Schmahl) привітав слухачів «Школи локальних журналістів» та звернувся до учасників із зверненням. Ось кілька цитат з нього:

  • Про важливість школи журналістів:

В отличие от политиков, журналисты, которые руководствуются принципами этики, стремятся осветить события и донести правду и тренинг им даёт знания о том, как это делать. А журналисты, обслуживающие олигархов, будут лучше себя чувствовать на тренингах по пропаганде.

  • Про допомогу:

Правительство Германии ежегодно тратит 200 миллионов евро на помощь Украине, через организации гражданского общества и напрямую через правительство Украины.

  • Про Україну:

Гражданское общество в Украине развилось настолько, что возврат к тоталитарному управлению невозможен.

День 8. Факт-чекінг та перевірка достовірності інформації. Тренерка – Ольга Юркова:

  • Як перевіряти фото, відео, тексти: принципи й інструменти. Оцінка надійності сайту як джерела інформації.
  • Перевірка контенту з соцмереж і його джерел. Ідентифікація тролів і ботів.
  • Практичне завдання.
  • Світові тренди у фактчекінгу (що роблять гугл і соцмережі, щоб запобігти фейкам, як редакції вбудовують факт-чекінг у свою роботу).

Від імені всього колективу ГО «Гуманітарний рух» дякуємо ІРРП – Інститут розвитку регіональної преси та особисто Oleg Khomenok за корисний та цікавий захід!

Фото з сторінок учасників у мережі facebook.com

Бердянськ став майданчиком для навчання регіональних журналістів

Журналісти газети “Вести Терновки” фіксують на фото матеріал, викладений на слайдах. Робота Юлії Фролової

Вісім днів в Бердянську проходила “Школа локальних журналістів”. Досвідчені тренери й експерти від Інституту розвитку регіональної преси розповідали вісімнадцяти медійникам із Запорізької та Дніпропетровської областей про правові засади професії, запобігання фейкам та маніпуляціям, методи збирання інформації з різних джерел та донесення її до аудиторії.

– Ми бачимо це як те, що люди тут отримають не тільки нові знання, но і нові навички, і почнуть ставитися по іншому до того, що вони роблять: і до навколишньої дійсності, і до професії в цілому. І будуть інформувати суспільство про те, що відбувається, правдиво, чесно, неупереджено, – зазначив ведучий тренер курсу, старший радник з питань медіа Internews Network Олег Хоменок.

Але що учасники тренінгу робитимуть із отриманим далі, залежить лише від них, впевнений фахівець.

Заступник Генерального консула Німеччини в Донецькій області Петер Шмаль відвідав тренінг та привітав його учасників. Робота Юлії Фролової

Навчання стало можливим завдяки співпраці з Міністерством закордонних справ Німеччини, яке підтримує проект «re:start демократичний дискурс». В рамках саме якого і було організовано школу. Заступник Генерального консула Німеччини в Донецькій області Петер Шмаль відвідав навчання, привітав учасників та з цікавістю подивився, із яким завзяттям студенти сприймають інформацію.

– Виключною метою візиту в Бердянськ є цей проект. Ми хочемо плідно співпрацювати із українською громадянською спільнотою, – підкреслив Петер Шмаль. – Протягом години я дивився, як проходить тренінг. Мені здалося, що в журналістів великий інтерес до поглиблювання знань. Тож враження залишилися дуже приємні.

Бердянські журналісти Юлія Фролова та Галина Плахотник отримали від організаторів школи локальних журналістів сертифікати про закінчення курсу

Самі учасники навчання ще під час тренінгу почали планувати, де і як застосують отримані знання: хтось вже уявляє, які авторські проекти можна створити за допомоги наданих експертами інструментів, інші кажуть про покращення якості матеріалів, які вони будуть готувати для власної аудиторії. Журналісти pro.berdyansk.biz також відвідали тренінг. Кажуть, матеріали тепер робитимуть ще цікавішими.

– Поміж іншим, нас навчали визначати цільову аудиторію та робити новини цікавими саме тим людям, які нас читають чи дивляться. Тож за структурою це будуть значно якісніші матеріали. Я вважаю, для місцевих новин – це буде щось нове, – розповіла журналістка ТРК “ЮГ” та сайту pro.berdyansk.biz Юлія Фролова.

Ведучий тренер курсу, старший радник з питань медіа Internews Network Олег Хоменок та тренер курсу Ольга Юркова розповідають про роботу з відкритими даними

Наша колега з Дніпра Анна Шевченко не тільки створює власні проекти, а ще й є автором курсу “Школа церковної журналістики”, який спрямований на волонтерів Євангельських церков та громадських діячів. Тож навчання сприймала і як професіонал у власній справі, і як викладач.

– Особливо приємно зазначити, що кожен день супроводжується практичними завданнями індивідуального характеру та в командах. Це допомагає не тільки отримати інформацію, але й одразу її застосовувати. Я вважаю, що це найкраща подача інформації і хочу взяти таку форму викладання в свій курс, – поділилася Анна.

Разом із “Школою локальних журналістів” в Бердянську проходило навчання блогерів та громадських активістів, які також опанували медіаграмоту від тренерів та експертів ІРРП.

Елена МЕДВЕДЕВА

pro.berdyansk.biz

Як стати гідом для свого читача: секрети сторітелінгу від журналіста The Wall Street Journal

Як писати легко про складне — пояснив журналіст Джеймс Марсон (James Marson), заступник керівника московського офісу The Wall Street Journal і Dow Jones Newswires. «Детектор медіа» занотував тези з його тренінгу, організованого Інститутом розвитку регіональної преси за підтримки Антикорупційної ініціативи ЄС.

Англієць Джеймс Марсон до переїзду в Москву впродовж п’яти років жив у Києві та працював у газеті Kyiv Post, тож мав нагоду вивчити особливості української журналістики. Він звернув увагу на відмінності в подачі матеріалу в Україні та США. Зі слів пана Марсона, автори в Україні не пишуть натграфів (nutgraf), дарма дають бекґраунд наприкінці статті та не бачать різниці між «м’якими» й «жорсткими» лідами.

Натграф — це абзац чи речення у вступній частині статті, що узагальнює зміст усієї історії, яку розповідає автор. Він пояснює читачам, чому цей текст важливий і чому їм варто його прочитати. У «жорсткому» ліді викладаються всі основні факти матеріалу: хто, що, де, коли і як. Тоді як «м’який» лід починає розповідати й пояснювати історію до того, як у тексті подаються основні факти. Наприклад, автор може почати розповідь із життєвої історії героя чи опису місця подій. Усі ці особливості важливо враховувати, щоби зрозуміло й послідовно викласти свою думку в тексті.

При цьому пан Марсон уважає, що 50 % часу, відведеного на написання матеріалу, має піти саме на створення перших 4-5 його абзаців. «Я можу кілька днів писати і переписувати ці перші рядки, допоки вони не стануть найкращим, що я написав за останній рік», — напівжартома наводить приклад тренер. Якщо початок буде невдалим, то й решта розповіді піде шкереберть, вважає журналіст.

Далі — конкретні поради Джеймса Марсона щодо структури тексту й подачі фактажу.

Готуємося до написання: вибір теми й думка про читача

Щоб написати хороший матеріал, у вас має бути вся необхідна інформація, хороша тема, вдалі інтерв’ю і влучні цитати в них і, звісно ж, документи.

Як обрати тему? Наприклад, ви пишете про корупцію, а вона є дуже поширеним явищем в Україні. Треба, щоб обрана вами тема насамперед була цікавою й важливою для читача. Тож це має бути або місцева проблема, або щось нове (скажімо, зовсім нова корупційна схема), або щось дивне. І зовсім не важливо, що це вам чи вашим колегам цікаво, адже нас усіх цікавить дуже багато речей.

Ось ви знайшли тему, документи, перевірили їх. І тоді ще раз маєте подумати, чи цікаво це читачеві. Іноді, коли ви вже копнули, це виявляється чимось дрібним. Тоді не треба шкодувати вже згаяні сили й час, боятися невдоволення редактора — треба просто залишити цю справу. Не потрібно писати нічого не варті матеріали.

Якщо ж вирішуєте писати статтю, то далі шукайте героїв, дізнавайтеся точки зору протилежної сторони й експертів. Але не забувайте, що є багато псевдоекспертів, особливо політологів.

Про «м’які» та «жорсткі» ліди, натграф, суперцитати й «кікер»

Найпростіший спосіб розповісти складну тему, наприклад, про корупційну схему або фінансові махінації, — це вибрати один приклад і на ньому побудувати оповідь.

Найпоширенішою є така схема роботи: заголовок, 3-4 абзаци з найважливішою інформацією й далі — більш деталізована розповідь.

Є два різні види лідів: «твердий» та «м’який». «Твердий» лід від самого початку пояснює, що відбувається. Хто, що, де, коли і як — це інформація, яка має даватися в першому абзаці. «М’який» лід написати значно складніше. Він має захопити, зацікавити читача. При цьому дуже круто, коли кінцівка статті пов’язана з вашим «м’яким» лідом. Так ми повертаємо читача до початку, в нього виникає відчуття цілісності.

Натграф — це четвертий чи п’ятий абзац вашого тексту. Він коротко й потужно пояснює читачеві, про що ваш текст. У ньому може даватися навіть трохи бекґраунду до історії. В Україні натграф не використовують, але без нього тексти дуже погано читаються. Натграф пояснює читачам, чому порушена вами проблема важлива саме тепер і для цього міста чи для цієї країни. Якщо ви не можете цього пояснити, то навіщо взагалі це пишете?

Перед чи після натграфа (зазвичай після) йде суперцитата — найкраща з усієї статті, яка найбільш вдало пояснює або показує реакцію на все, що відбувається. Вона має бути пов’язана з натграфом та зазвичай не містить інформації, фактів. Цитата передає аналітичну думку чи емоцію.

Загалом, усе в тексті має бути пов’язане, ми не можемо перестрибувати з одного на інше. Керуйтеся цим принципом при виборі цитат. Іноді ми спілкуємося з героєм три години, а беремо в матеріал лише кілька коротких цитат.

«Кікер» (від англ. kick — стусан, поштовх) — це абзац, яким ви завершуєте свій текст. Він підсумовує всі важливі частини вашої розповіді. В «кікері» ви можете повернути читача до початку матеріалу. Найпростіший спосіб це зробити — використати цитату.

Деталі — дозовано, бекґраунд — коротко на початку

Важливо не перевантажувати деталями текст, інакше це гальмуватиме оповідь. Водночас деталі можуть формувати загальну картину, тож не відмовляйтеся від них зовсім.

Наприклад, давати ключову інформацію про компанію — коли вона була заснована, хто власник, скільки людей там працює тощо варто, якщо ці деталі важливі для теми матеріалу. Краще давати такі подробиці поступово, а не в трьох нудних абзацах поспіль. Щось можна сказати після цитати. Якщо цитуєте генерального директора, можна потім додати, що він заснував компанію в такому-то році з таким-то партнером.

Кожне слово — це вибір. Пишучи, ви весь час робите вибір. Наша робота — залишити найголовніше. Якщо ви пишете новину про «вбивство» Аркадія Бабченка, запитайте себе, що важливіше — що йому 41 рік чи що він журналіст, який втік із Росії? Те, що важливіше, ви й напишете першим у ліді. Найважливіше для вдалого сторітелінгу — вибрати головне.

Пишучи про корупцію, треба пояснити, про які масштаби йдеться. І мова не тільки про цифри. Чотири мільйони доларів — це нібито багато, але якщо зазвичай на таких схемах фігурують мільярди, то треба розуміти, що це мало.

Давати передісторію (бекґраунд) у кінці — велика помилка українських журналістів. Її треба давати на початку, а не писати: «До речі, нагадуємо, ця людина — вбивця». Треба одразу інформувати читача, ким є той чи інший герой чи та чи інша компанія. І завжди пам’ятати, що читач не знає багатьох політиків — якщо це не президент Порошенко.

Увага до читача

Те, як ми пишемо, має особливе значення, бо в читача багато альтернатив. Кожне слово, речення та абзац — це можливість для нього втекти у Фейсбук. Треба намагатися зробити все, аби читач лишився на сторінці вашого тексту.

Завжди думайте про своїх читачів, розумійте їх. Добре писати — значить давати все в правильному порядку та щоб це легко читалося. Ніщо в тексті не має відволікати читача від головної теми. Пам’ятайте, що читач нічого не знає про історію, чогось не розуміє. Йому потрібно це пояснити. Важливо писати просто. Пишучи, ми маємо взяти читача за руку й вести, наче гід.

Подаючи важливі факти, краще не дуже дробити речення, тому що між ними читач відпочиває, а потрібно щоб він не відривався, не втрачав інтересу.

Коли вам потрібно зробити перехід від однієї підтеми до іншої — наприклад, до нового героя, варто написати коротке речення. Це спрацьовує як сигнал для читача й перехід відбувається легше.

Важливо не повторюватися. Є така фраза в англійській мові: «Убивай своїх коханих» (Kill your darlings). Саме це треба робити, коли редагуєш свою статтю. Навіть якщо у процесі ти відзначаєш: який це цікавий факт, як гарно написано, яка влучна ось ця цитата чи як важко було її дістати, але вони не є критично важливими, — треба все це видаляти, хай як шкода.

Наприклад, ми з колегою працювали над статтею про Ельвіру Набіулліну — очільницю Центробанку Росії. Дізналися, що охоронці перебувають поблизу неї навіть в офісі банку. І на інтерв’ю вона прийшла з п’ятьма охоронцями. І ми мали вирішити, яку з цих двох деталей залишити, адже наша стаття має обмежений обсяг: до 2 тисяч слів. Тож ми просто за кількістю слів не мали змоги лишити обидві. Та й суть у них одна — що Набіулліна дуже боїться за своє життя. І це зрозуміло: одного з її попередників, який хотів трохи навести лад у цій сфері, застрелили.

Завжди, коли редагуєте, думайте, як сказати лаконічніше: чи потрібен цей абзац або речення взагалі, а якщо так, то як їх можна скоротити.

Кілька порад насамкінець

Що ще треба зробити, аби писати краще? Зрозуміти, коли, як і де вам працюється якнайкраще. Скажімо, мені краще під музику й не важливо де, головне, щоб мене ніхто не відволікав. Найефективніший я вранці.

Я не роблю план, а просто сідаю й пишу. Інколи по 50 разів переписую, поки не зрозумію, як краще. Не завжди починаю з самого початку — часом це якась інша частина статті.

Звісно, також треба читати більше матеріалів колег — тих, хто вам подобається, хто, на вашу думку, добре пише. Якщо я знаходжу свого автора, то одну за одною читаю його статті: й нові, й за 1990-ті в інтернеті вишукую. Щоби зрозуміти, чому це круто написано.

Також треба читати художню літературу, зокрема вірші. Поети — найкращі письменники, бо вони повинні підбирати дуже точні слова й не можуть лишити нічого зайвого — інакше зіб’ється ритм.

У мене завжди відкриті у вкладках онлайн-словники dictionary.com і thesaurus.com. Вживши якесь слово, я часом переглядаю, що воно означає, з якої мови походить, упевнююсь, що воно найбільш вдале й має саме той відтінок, який треба. Хоча я пишу тільки рідною мені англійською мовою.

Щодо сторітелінгу немає ідеального рецепта, головне — працювати над собою, вчитися й розвиватися з кожним наступним матеріалом.

Катерина ТОЛОКОННІКОВА

Тетяна ГОРДІЄНКО

detector.media

Представники ГО «Гуманітарний рух» взяли участь у WORK-SHOP «Основи фасилітації»

14 серпня 2018 року у місті Дніпро в Центрі підтримки громадських і культурних ініціатив «Тамариск» проведено WORK-SHOP «Основи фасилітації» для регіональних партнерських ОГС.

Участь у заході взяли представники громадянського суспільства з Дніпропетровської області. У ході роботи учасники обмінювались особистим досвідом і професійними знаннями та навичками.

Тренер Наталія Стаднійчук продемонструвала як працює фасилітація у різних соціальних групах. Особливу увагу було приділено компетенціям та навичкам, якими має володіти фасилітатор. WORK-SHOP був направлений на практичне засвоєння інструментів фасилітації та їх опрацювання у ході групової роботи.

У ході навчання учасники мали можливість аналізувати процес з позиції учасника, фасилітатора та наглядача.

У подальшому навички фасилітації дозволять учасникам ефективно організовувати обговорення складної проблеми без втрат часу та за короткий термін виконувати усі заплановані дії із максимальним залученням учасників у процес.

Захід відбувся завдяки UNDP Ukraine / ПРООН в Україні «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні».