Гібридна війна 1917-го року. “Ополченці” Леніна

Вторгнення очима більшовицької пропаганди: "правильний" українець з червоною зіркою проганяє "неправильного" синьо-жовтого

Вторгнення очима більшовицької пропаганди: “правильний” українець з червоною зіркою проганяє “неправильного” синьо-жовтого

“Новітня” російська стратегія гібридної війни – це бездарно реалізований плагіат тактичних схем більшовицького вторгнення до України 100-річної давності

Попри поширене ставлення громадськості і військових спеціалістів до “гібридної війни”, як до новітнього і небаченого раніше способу ведення бойових дій, історики не бачать у ній нічого нового і сенсаційного. Адже нинішнє російське вторгнення чітко і прямолінійно копіює тактичні схеми, за допомогою яких радянська Росія намагалась знищити українську державність у 1917-1920 роках, і які директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович назвав “більшовицькою війною”.

Із тих часів лише дещо змінились лозунги: умовно кажучи, нинішній кремлівський режим замість класового підходу застосував расовий – замість “допомоги пролетаріату” і “світової революції” він насаджує “рускій мір” і “захищає російськомовних”.

Але сучасний пропагандистський супровід вторгнення (“ісконнорусскій” Крим та “Новоросія”) теж не новий – просто мавпований із ще ранішої, добільшовицької епохи російської історії. Тут усе дуже просто: всі агресивні війни московської держави завжди обґрунтовувались “поверненням іконно російських” і “сакральних” земель, а в крайньому випадку – ставали “допомогою” черговим “єдинокровним” чи “єдиновірним братам”.

Центр Києва у 1918-му (фото із повітряної кулі). У центрі - Думська площа (нинішній Майдан Незалежності), ще із будівлею Міської Думи

Центр Києва у 1918-му (фото із повітряної кулі). У центрі – Думська площа (нинішній Майдан Незалежності), ще із будівлею Міської Думи

Таким чином можна було обґрунтувати будь-що: загарбання наддніпрянської України (бо це ж “Малоросія”), князівства Литовського (“Білорусії”), Галичини (“Червоної Русі”), Польщі (“брати-слов’яни”) чи навіть Константинополя (“сакральний Другий Рим” і “джерело православ’я”). Найпікантніше у цій плеяді виглядає один із останніх колоніальних проектів імперії Романових – загарбання китайських Маньчжурії та Сіньцзяну під претекстом “повернення ісконної Желторосії”. На її тлі нинішні вигадки про “Новоросію” виглядають майже пристойно.

Плагіат і оригінал

Як ми бачимо, паралелі вимальовуються не те що схематичні, а навіть текстуальні. У цьому контексті істориків особливо тішить назва путінської партії – “Єдіная Росія”. Агресор із таким іменем в українській історії уже був: так називався потужний бронепоїзд армії Денікіна. Він став основною ударною силою білогвардійців у спробі придушити повстання Нестора Махна і захопити українську Катеринославщину (нинішню Дніпропетровщину). Паралель тут для імперців доволі песимістична: повстанці протаранили і підірвали російського броньованого монстра навантаженим вибухівкою паровозом-брандером і безповоротно вивели його з ладу, та й денікінський тил зрештою повністю розвалили.

Бронепоїзд "Єдіная Россія" - ще цілий

Бронепоїзд “Єдіная Россія” – ще цілий

Основні тактичні схеми тодішньої і нинішньої війни також співпадають до деталей. Начальник Генштабу ЗС РФ генерал армії Валерій Герасимов на конференції в Академії військових наук в січні 2013 року (ще до вторгнення до Криму та на Донбас) з пафосом першовідкривача описав кремлівську тактику так: “Акцент змістився на використання політичних, економічних, інформаційних, гуманітарних і інших невійськових заходів поряд із застосуванням протестного потенціалу місцевого населення. Все це повинно супроводжуватися прихованими військовими операціями – наприклад, методами інформаційної війни і задіянням спецназу”.

Безпосереднє вторгнення російських військ (як це було в Грузії, під Іловайськом і Дебальцевим) він припускав у вигляді крайнього і остаточного заходу: “Відкрите використання сили, часто під прикриттям миротворчої діяльності і посередництва у вирішенні кризи, має застосовуватися на фінальній стадії, як правило, щоб домогтися повної перемоги у війні”.

Український мітинг у Києві, листопад 1917

Український мітинг у Києві, листопад 1917

Очевидно, що зараз в Україні російські агресори працюють саме за цією “методичкою” начебто новітньої і небаченої “гібридної” війни. Однак, попри нову назву, у 1917-1918 ми бачимо “ті ж яйця, тільки в профіль”. Тоді теж перша спроба захоплення влади була здійснена засобом “протестного потенціалу” та “прихованих військових операцій”. Тоді синхронно із жовтневим переворотом 1917-го у Петрограді, Київський більшовицький комітет на чолі із Юрієм П’ятаковим спробував здійснити серію “захоплень ОДА” в Україні силами своєї агентури і збаламучених мас робітників та солдатів. Однак оскільки на той момент йшлося про протистояння між трьома силами – військами Тимчасового уряду, червоними та Українською центральною радою – вони не сприйняли українців серйозно і зосередились на протистоянні із представниками федерального уряду. Це дозволило УЦР зіграти роль “мудрої мавпи”, яка спостерігає за боєм двох тигрів – і, зрештою, нейтралізувати обох. Запізніла спроба штурму вже українського Києва силами збільшовичених солдатів під проводом Євгенії Бош була безкровно зупинена 1-м українським корпусом генерала Павла Скоропадського – солдатів роззброїли, організаторів затримали.

Наступним кроком стала спроба змусити українську владу до потрібних кроків силами проросійського лобі у представницьких органах – чи за висловом Герасимова, комплексом “політичних, економічних, інформаційних заходів”. Для цього більшовики ініціювали Всеукраїнський з’їзд рад, який за задумом мав би проголосити Радянську владу, віддати Росії частину повноважень, пустити червоні війська на свою територію тощо – така собі бета-версія “Харківських угод” Януковича, тільки в набагато жорсткішій формі.

Українські добровольці зразка 1917-го: учасники з'їзду Вільного козацтва

Українські добровольці зразка 1917-го: учасники з’їзду Вільного козацтва

Однак все знову пішло не так: з’їзд підтримав Раду, а не “Совєти”, і погрозливий ультиматум Раднаркому від 4 грудня 1917-го року не змусив українців скоритися. А там, серед іншого, Ленін і Троцький прямо пригрозили Центральній Раді “гібридною війною”: “Як українці, ви можете будувати у себе життя, як ви захочете. Але ми простягнемо братню руку українським робітникам”. Тобто, ви, звичайно, можете спробувати, але у нас дуже довгі “братні руки”. Нагадаємо, нинішній кремлівський верховода Путін теж із впертістю маніяка безперервно твердить про свої “братні” почуття до українців.

“Російські відпускники” зразка 1917-го

Оскільки перші дві схеми не спрацювали, Росія вдалась до третьої – “гібридного вторгнення”, метою якого, за Герасимовим, було “домогтися повної перемоги у війні”. До Харкова увійшли російські війська “Південного революційного фронту” під проводом Володимира Антонова (який цілком за гібридною логікою додав до свого прізвища дівоче прізвище матері Овсієнко). За тією ж логікою у Харкові було деклароване створення альтернативної Української народної республіки – “Українська народна республіка рад” (УНРР), із своїм гібридним прапором – червоним із синьо-жовтою вставкою, і псевдоурядом – “народним секретаріатом”.

Варіанти прапорів "гібридної УНР" (УНСР - "Украинская народная советская республика")

Варіанти прапорів “гібридної УНР” (УНСР – “Украинская народная советская республика”)

Безпосереднє командування трьома арміями російських “відпускників”, які зрештою з важкими боями захопили майже всю лівобережну Україну разом із Києвом, здійснював колишній офіцер імперської армії Михайло Муравйов. Його солдати не вдавали з себе “миротворців” чи “посередників”, а використали інший добре знайомий нам спосіб камуфляжу: оголосили себе “місцевими шахтарями і трактористами” та “армією УНРР”. Однак попри чистки архівів і тотальну засекреченість злочинних дій більшовицької влади, радянські документи зберегли багато свідчень справжньої сутності військ вторгнення.

Гібридна преса: газета уряду УНР та її більшовицький "клон"

Гібридна преса: газета уряду УНР та її більшовицький “клон”

Наприклад, Муравйова обурило призначення “головнокомандувачем військ УНРР” сина українського письменника Михайла Коцюбинського, Юрія. Тоді у “народному комісаріаті” йому пояснили, що призначення має “формальний характер” і має на меті “уникнути звинувачень у завоюванні великоросійськими військами України”. Згодом Антонов на допиті у Москві свідчив: “Я вказував у відповідях Муравйову на необхідність строгої узгодженості його дій з діями радянської влади на Україні (в телеграмах не можна було точніше вказати на необхідність уникнути вказівок на великоросійський характер наших військ)”.

Також красномовно описав тодішніх “ополченців” тогочасний “народний секретар освіти УНРР” Володимир Затонський: “Він [Муравйов] і його солдати ставились до Києва, як до завойованого краю. В Києві творились жахіття. Знаходили у людей білети, написані українською мовою, і розстрілювали їх. На цьому ґрунті у “Українського секретаріату” виникали тертя з Муравйовим… Просили вгамувати солдатів, які розперезались внаслідок того, що воєнно-революційний комітет не мав на них впливу, так як загони Муравйова вважали себе великоросійськими військами”. Нагадаємо, після окупації радянськими військами Києва від безжального і хаотичного терору протягом кількох перших днів загинули від 3-х до 6-ти тисяч киян.

Конвоювання затриманих (Іван Владіміров, із серії "Революція з натури", 1917)

Конвоювання затриманих (Іван Владіміров, із серії “Революція з натури”, 1917)

І це теж дуже характерний момент: гібридна війна в силу своєї апріорної незаконності неухильно підштовхує виконавців до воєнних злочинів. І більшовицькі розправи у Києві та путінські обстріли Маріуполя чи Волновахи є не випадковостями, а неухильною логікою історії, за якою усі ці злочини кояться, а потім раніше чи пізніше стають відомими.

Ось як описував свої “подвиги” сам Муравйов: “Я наказав артилерії бити по висотних і багатих палацах, по церквах і попах… Я спалив великий будинок Грушевського, і він протягом трьох діб палав яскравим полум’ям”. Або ще яскравіше свідчення з його звіту Москві: “Ми йдемо вогнем і мечем встановлювати радянську владу … [Центральна Рада] просила перемир’я. У відповідь я наказав душити їх газами. Сотні генералів, а може й тисячі, були безжалісно вбиті… Так ми мстилися. Ми могли зупинити гнів помсти, проте ми не робили цього, тому що наше гасло – бути нещадними”.

Артилерія Муравйова у Маріїнському парку Києва, 1918

Артилерія Муравйова у Маріїнському парку Києва, 1918

Все сказане – один із найменш досліджених злочинів більшовицьких “відпускників”. Після двох днів невдалих штурмів станції Київ-Волинський і мостів через Дніпро, Муравйов першим в Громадянській війні застосував отруйні гази, та ще й проти густозаселеного міста. Із документальних свідчень залишилось тільки це зведення Муравйова – його армія згодом була розсіяна контрнаступом українських і німецьких військ, а можливі очевидці спогадів не залишили – більшовики ж зрештою перемогли і пам’ятати таке було небезпечно.

Набагато краще задокументований інший аналогічний злочин червоної Москви – застосування отруйних газів проти цивільного населення Тамбовщини, яка повстала проти більшовицького панування у 1920-1921 роках. Виконавець злочину – армія майбутнього радянського маршала Михайла Тухачевського – розгромлена не була, і її документація, зокрема і про гази та концтабори для повстанців, чудово збереглись. Також ці злочини об’єднує одна спільна постать – очільника “Українського фронту” та Повноважної комісії Всеросійського центрвиконкому Антонова-Овсієнка, слід якого принаймні у другому злочині підтверджений документально.

Газова атака Червоної армії (з балонів випускають іприт, коли вітер дме у бік ворога)

Газова атака Червоної армії (з балонів випускають іприт, коли вітер дме у бік ворога)

“Українські ДРГ” столітньої давності

Обидві ці війни – тодішня і нинішня гібридні – дають нам і згадані раніше текстуальні паралелі. Так, за свідченнями очевидців разом з російськими червоноармійцями до Харкова у грудні 1917-го в’їхав броньовик з плакатом “Смерть українцям”. Цей “мотиватор” військ начебто “української радянської республіки” зняли тільки через тиждень за наполяганням небагатьох комуністів місцевого походження. Зараз ми бачимо той самий заклик у різних варіаціях на окупованому Донбасі.

Ще одна паралель – ініціаторам гібридної війни свідки не потрібні, тому раніше чи пізніше їх усувають. Муравйова убили у 1918-му, Тухачевського, П’ятакова, Коцюбинського – у 1937-му, а Антонова-Овсієнка – у 1938-му. Нинішні ж путінські генерали і дипломати мруть менш драматично і без зовнішніх ефектів, але так само систематично.

Доля дрібних виконавців гібридної війни 1917-го і нинішніх “командирів ополченців” теж до болю ідентична. Так як нині “українські ДРГ” винищують усіляких “Бетменів”, “Моторол” та “Гіві” на Донбасі, так їх “трафляла нагла смерть” і на початку століття. Згадати хоча б отруєння “петлюрівськими агентами” комбрига Василя Боженка, “снайперську кулю” в спину комдиву Василю Щорсу, та самогубство екс-“народного секретаря внутрішніх справ УНСР” Євгенії Бош.

Антонов-Овсієнко (другий зліва) із командирами "армії Радянської УНР". У центрі - Василь Боженко

Антонов-Овсієнко (другий зліва) із командирами “армії Радянської УНР”. У центрі – Василь Боженко

Попри тимчасову поразку від об’єднаних українсько-німецьких військ на початку 1918 року, гібридні війни Росії на цьому не закінчились і навіть не припинились. Тимчасово будучи не в змозі загарбати Україну усю одразу, Москва почала множити на її теренах такі собі бета-версії майбутніх “ДНР/ЛНР”. Тоді вони існували під виглядом Донецько-Криворізької, Одеської та Таврійської радянських республік. Паралельно такими ж “гібридними” способами велись війни проти країн Балтії – але там кількість сторін часом зростала до 4-5, які теж у протистоянні одні з одними переймали більшовицькі методи .

Не варто також забувати ще про одного ентузіаста прихованих загарбань, “захисника німецькомовних” і розширювача “німецького світу” Адольфа Гітлера. Адже за його планом замість Другої світової у вересні 1939 року у Польщі мало розпочатись “народне повстання німецькомовних ополченців” та інших противників “варшавської хунти”, на допомогу яким мали прийти гітлерівські та сталінські “миротворці та посередники”. Як бачимо, Путіну є з кого брати приклад. Тільки йому було б краще дожити до свого Нюрнберга…

Іван ДЕРЕЙКО
dsnews.ua

Депресію визнано… корисною для здоров’я

Клінічна депресія – страшна хвороба, що ламає життя людини. Але фахівці стверджують, що деяким людям вона може допомогти.

«Люди, які подолали депресію, стають сильнішими. Вона може бути каталізатором виживання, тому що ви заглянули в прірву і побачили її», – каже Марджорі Уоллес, засновниця і глава організації SANE, яка у минулому сама страждала на депресію.

Та й доктор Джером Уейкфілд з Нью-Йоркського університету, автор книги «Втрата смутку: як психіатрія перетворила нормальну печаль на патологічну депресію», також говорить про користь депресії. Він вважає, що депресія може підштовхнути нас до позитивних змін в житті, допомогти витягти уроки зі своїх помилок і розібратися в бажаннях. Та й голландські вчені виявили, що люди, які перенесли депресію, краще справляються з життєвими випробуваннями, у них міцне здоров’я і психіка, вони більш працездатні.

Інші експерти ставляться до даної теорії з настороженістю. «Депресія може закінчитися самогубством, так що не слід сприймати результати цих досліджень всерйоз», – зазначає експерт Бріджит О’Коннелл. А за словами доктора Пола Кідвелла, експерта в області розладів психіки з Кардіфського університету, депресія все ж може піти нам на користь, адже механізм боротьби з нею має еволюційну основу: депресія спонукає людей виключати з їхнього життя фактори, які викликають хронічний стрес.

«Хоча депресія – жахлива хвороба, і ніхто не вибрав би пройти через це повторно, вона допомагає нам бути більш реалістичними», – додав професор. І застеріг, що антидепресанти безсилі в боротьбі з хворобою, якщо людина не відмовляється від способу життя, що провокує депресію.

Своєю чергою, Марджорі Уоллес повідомила, що не кожна людина може відчути позитивні наслідки депресії. «Це залежить від терміну і сили захворювання, а деякі люди несприйнятливі до лікування», – підкреслила вона. Потрібно також врахувати, що деякі після покращення знову впадають в депресію.

dobryjlikar.com

Велика рідня-2017: Хто кому брат, кум і сват в українській політиці

Український політикум відомий своїми численними родинними зв’язками. На долі українців впливають не тільки провідні фігури влади, а й брати, свати, куми цих фігур. ONLINE.UA підготував великий список головних і другорядних політичних сімей країни.

СІМ’Ї

  1. Петро Порошенко, президент України
  2. Олексій Порошенко, батько Петра Олексійовича, колишній депутат Вінницької облради
  3. Олексій Порошенко, син Петра Олексійовича, народний депутат України, член президії партії «Солідарність»

Сімейство Балоги

  1. Віктор Балога, народний депутат України
  2. Оксана Балога, дружина В. Балоги, депутат Закарпатської облради
  3. Іван Балога, рідний брат В.Балоги, народний депутат України
  4. Павло Балога, рідний брат В. Балоги, народний депутат України
  5. Василь Петьовка, двоюрідний брат В. Балоги, народний депутат України
  6. Андрій Балога, син В. Балоги, мер Мукачевого

Сімейство Королевських

  1. Наталія Королевська, народний депутат України
  2. Юрій Солод, чоловік Н. Королевської, народний депутат України

Сімейство Льовочкіних

  1. Сергій Льовочкін, колишній голова адміністрації президента Януковича, народний депутат України
  2. Юлія Льовочкіна, народний депутат України

Сімейство Литвинів

  1. Володимир Литвин, народний депутат України, колишній голова Верховної Ради України
  2. Микола Литвин, брат В. Литвина, колишній голова Державної прикордонної служби України, генерал армії України
  3. Петро Литвин, колишній командир 8 армійського корпусу
  4. Іван Литвин, син В. Литвина, був кандидатом у народні депутати України

Сімейство Луценків

  1. Юрій Луценко, Генеральний прокурор України
  2. Ірина Луценко, дружина Ю. Луценка, народний депутат України

Сімейство Матвієнків

  1. Анатолій Матвієнко, народний депутат України
  2. Сергій Березенко, племінник А. Матвієнка, народний депутат України, екс-голова ДУСі

Сімейство Добкіних

  1. Михайло Добкін, народний депутат України
  2. Дмитро Добкін, рідний брат М.Добкіна, народний депутат України

Сімейство Корчинських

  1. Дмитро Корчинський, лідер «Братства»
  2. Оксана Корчинська, дружина Д. Корчинського, народний депутат України

Сімейство Богословських

  1. Інна Богословська, екс-народний депутат України
  2. Володимир Мельниченко, чоловік І. Богословської, народний депутат України

Сімейство Соболєва-Голуба

  1. Сергій Соболєв, народний депутат України
  2. Владислав Голуб, зять С. Соболєва, народний депутат України

Сімейство Клюєвих

  1. Сергій Клюєв, народний депутат України
  2. Андрій Клюєв, рідний брат С.Клюєва, екс-секретар РНБО

Сімейство Калетників

  1. Оксана Калетник, екс-народний депутат України
  2. Ігор Калетнік, двоюрідний брат О. Калетник, екс-віце-спікер парламенту
  3. Григорій Калетнік, батько І. Калетніка, екс-народний депутат України

Сімейство Дубневичів
1. Ярослав Дубневич, народний депутат України
2. Богдан Дубневич, рідний брат Я. Дубневича, народний депутат України

Сімейство Ющенків

  1. Віктор Ющенко, екс-президент України
  2. Петро Ющенко, брат В.Ющенка, екс-народний депутат України
  3. Ярослав Ющенко, син П. Ющенка, екс-заступник голови Харківської ОДА

Сімейство Матіосів

  1. Анатолій Матіос – Головний військовий прокурор України
  2. Марія Матіос – народний депутат України

Сімейство Довгих-Горіних

  1. Станіслав Довгий, екс-народний депутат України
  2. Тарас Довгий, екс-народний депутат України
  3. Олесь Довгий, син С. Довгого, народний депутат України
  4. Ірина Горіна, теща О. Довгого, екс-народний депутат України

Сімейство Тягнибоків

  1. Олег Тягнибок, лідер ВО «Свобода»
  2. Андрій Тягнибок, брат О. Тягнибока, екс-народний депутат України

Сімейство Герег

  1. Олександр Герега, народний депутат України
  2. Галина Герега, дружина О. Гереги, екс-секретар Київради, колишній народний депутат України

Сімейство Барн

  1. Степан Барна, голова Тернопільської ОДА
  2. Олег Барна, брат С.Барни, народний депутат України

Сімейство Онопенка

  1. Василь Онопенко, суддя цивільної палати Верховного Суду України, екс-голова Верховного Суду України
  2. Євген Корнійчук, зять В. Онопенка, екс-заступник міністра юстиції

Сімейство Костусєвих

  1. Олексій Костусєв, екс-мер Одеси
  2. Олексій Гончаренко, син О. Костусєва, народний депутат України

Сімейство Білозорів

  1. Оксана Білозір, екс-міністр культури, народний депутат України
  2. Роман Недзельський, гендиректор палацу Україна – чоловік О. Білозір
  3. Андрій Білозір, син О.Білозір, депутат Київради

Сімейство Васюників

  1. Іван Васюник, екс-віце-прем’єр-міністр України
  2. Ігор Васюник, рідний брат І. Васюника, народний депутат України

Сімейство Васильєвих

  1. Олександр Васильєв, екс-народний депутат України
  2. Геннадій Васильєв, рідний брат О. Васильєва, колишній в.о. Генерального прокурора України

Сімейство Буряків

  1. Сергій Буряк, екс-народний депутат України, колишній голова Державної податкової адміністрації України
  2. Олександр Буряк, екс-народний депутат України, банкір

Сімейство Вілкулів

  1. Юрій Вілкул, мер Кривого Рогу
  2. Олександр Вілкул, син Ю. Вілкула, екс-віце-прем’єр-міністр України, народний депутат України

Сімейство Франчуків

  1. Анатолій Франчук, колишній голова Ради АРК
  2. Ігор Франчук, син А. Франчук і колишній чоловік Олени Франчук, доньки Леоніда Кучми

Сімейство Кучми

  1. Леонід Кучма, екс-президент України, переговорник від України у Мінську
  2. Олена Пінчук, донька Л. Кучми
  3. Віктор Пінчук, зять Л. Кучми і чоловік О. Пінчук

Сімейство Збітнєвих

  1. Рена Назарова, екс-депутат Київради
  2. Юрій Збітнєв, чоловік Р. Назарової, екс-народний депутат України

Сімейство Пилипенків

  1. Пилип Пилипенко, депутат Львівської обласної ради, батько
  2. Володимир Пилипенко, представник України у Венеціанській комісії, екс-депутат Верховної Ради, син

Сімейство Парубіїв

  1. Володимир Парубій, екс-заступник голови Львівської обласної ради, батько
  2. Андрій Парубій, голова Верховної Ради, син В. Парубія

Сімейство Панькевичів

  1. Олег Панькевич, екс-народний депутат України, екс-голова Львівської обласної ради
  2. Ірина Сех, екс-народний депутат України, екс-голова Львівської ОДА, сестра Олега Панькевича

СВАТИ

  1. Петро Симоненко (КПУ) і Катерина Ващук, екс-народний депутат України
  2. Андрій Деркач, народний депутат України і Володимир Литвин, народний депутат України
  3. Віктор Пилипишин і Володимир Яловий
  4. Борис Тарасюк і Микола Жулинський

КУМИ

Порошенко Петро, президент України

Куми:

  • Віктор Ющенко, екс-президент України
  • Оксана Білозір, співачка
  • Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Бойко Юрій, народний депутат України

Куми:

  • Дмитро Фірташ, співвласник компанії RosUkrEnergo
  • Ганна Герман, екс-народний депутат України

Деркач Андрій, народний депутат України

Кум:

  • Давид Жванія, екс-народний депутат України

Кільчицька Ірена, екс-перший заступник київського мера Леоніда Черновецького

Куми:

  • Аліна Айвазова, колишня дружина Леоніда Черновецького
  • Степан Черновецький, син Леоніда Черновецького
  • Ольга Богомолець, доктор медичних наук, професор

Кличко Віталій, мер Києва

Куми:

  • Палатний Артур, народний депутат України

Кучма Леонід, екс-президент України

Куми:

  • Сергій Льовочкін, народний депутат України
  • Юрій Павленко, народний депутат України
  • Іво Бобул, співак
  • Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Льовочкін Сергій, народний депутат України

Куми:

  • Едуард Прутнік, екс-народний депутат
  • Віктор Янукович

Луценко Юрій, Генеральний прокурор України

Куми:

  • Юрій Стець, міністр інформаційної політики

Мартиненко Микола, екс-народний депутат України

Кум:

  • Давид Жванія, екс-народний депутат України

Медведчук Віктор, екс-глава Адміністрації президента Леоніда Кучми

Куми:

  • Володимир Путін, президент Росії
  • Світлана Медведєва, дружина прем’єр-міністра Росії Дмитра Медведєва

Павленко Юрій, народний депутат України

Куми:

  • Леонід Кучма, екс-президент України
  • Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Піскун Святослав, екс-Генеральний прокурор і колишній народний депутат України

Куми:

  • Сергій Винокуров, суддя Конституційного суду України
  • Петро Мельник, екс-ректор Національного університету податкової служби України
  • Дмитро Понамарчук, журналіст

Поживанов Михайло, колишній заступник міністра економіки України

Куми:

  • Олег Надоша, екс-народний депутат України
  • Андрій Клюєв, екс-секретар Ради національної безпеки і оборони
  • Вадим Гуржос, колишній голова Державної служби автомобільних доріг України

Рибачук Олег, екс-глава Секретаріату президента України

Куми:

  • Олександр Третьяков, народний депутат України
  • Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка

Рудьковський Микола, екс-народний депутат України

Кум:

  • Віктор Уколов, колишній народний депутат України

Стець Юрій, міністр інформаційної політики

Куми:

  • Юрій Луценко, Генеральний прокурор України
  • Ірина Луценко, дружина Юрія Луценка, народний депутат України
  • Петро Порошенко, президент України
  • Марина Порошенко, дружина Петра Порошенка

Третьяков Олександр, народний депутат України

Куми:

  • Катерина Ющенко, дружина Віктора Ющенка
  • Едуард Зейналов, колишній народний депутат України
  • Дмитро Табачник, екс-міністр освіти і науки України
  • Олег Рибачук, екс-глава Секретаріату президента
  • Ігор Палиця, екс-голова Одеської ОДА

Франчук Олена, донька Леоніда Кучми

Кума:

  • Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»

Шуфрич Нестор, народний депутат України

Кума:

  • Ірина Білик, співачка

Ющенко Віктор, екс-президент України

Куми:

  • Микола Палійчук, екс-голова Івано-Франківської обласної державної адміністрації
  • Микола Катеринчук, екс-народний депутат України
  • Петро Порошенко, президент України
  • Олександр Черевко, екс-голова Черкаської обласної державної адміністрації
  • Оксана Білозір, співачка
  • Володимир Гришко, співак
  • Оксана Хант (Мороз), власниця магазину «Санахант»
  • Станіслав Аржевітін, колишній народний депутат України
  • Сергій Буряк, екс-народний депутат України
  • Анатолій Бурдюгов, екс-прем’єр-міністр Криму
  • Давид Жванія, екс-народний депутат України
  • Михайло Саакашвілі, екс-президент Грузії
  • Ніно Ананіашвілі, грузинська балерина
  • Петро Міхеєв, екс-голова правління банку «Україна»

Ющенко Катерина, дружина Віктора Ющенка

Куми:

  • Юрій Павленко, народний депутат України
  • Олександр Третьяков, народний депутат України

Янукович Людмила, дружина Віктора Януковича

Кум:

  • Вадим Писарєв, художній керівник Донецького театру опери і балету

Яценюк Арсеній, екс-прем’єр-міністр України

Кум:

  • Андрій Пишний, голова правління «Ощадбанку»

Сергій РУДЕНКО
novyny.online.ua

Відбулося друге засідання «Клубу української мрії»

14 квітня 2017 року відбулося друге засідання «Клубу української мрії» під час якого було продовжено бесіду про проект розбудови України за моделлю «Народного Гетьманату».

Запрошуємо дивитися, коментувати і пропонувати!

У засіданні прийняли участь Юрій Якуба та Ігор Калиновський.

Нагадуємо, що:

Народний Гетьманат це національна модель народовладдя Держави Україна, що природньо склалася та успішно існувала у тій чи іншій формі на протязі віків.
Головні особливості «Народного Гетьманату»:
– відсутність «гілок влади»;
– відсутність «партійної системи суспільства»;
– пряма майнова та кримінальна відповідальність осіб що обіймають виборні посади;
– відсотність податкової системи;
тощо.
Модель Народного Гетьманату розроблена з урахуванням фахівцями в галузі історії та права на основі тисячолітньої історичного досвіду української нації. тому можна стверджувати, що це найбільш природня система державного устою України як національної держави.

Також ви можете подивитися Перше засідання «Клубу української мрії».

Та ознайомитися з матеріалами до проекту розбудови України за моделлю «Народного Гетьманату»:

Представники ГО «Гуманітарний рух» взяли участь у круглому столі «Громадський портал Дніпропетровщини: яка інформація потрібна громадськім активістам»

11 квітня 2017 року об 11:00 у приміщенні ЦПГКІ «Тамариск», що за адресою: м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 22, відбувся круглий стіл «Громадський портал Дніпропетровщини: яка інформація потрібна громадським активістам».

Організаторами круглого столу є ГО «ІТ-рух Дніпро» та ГО «Інститут Громадської Експертизи».

Метою круглого столу було виявлення потреб громадських активістів та керівників ІГС Дніпропетровської області в інформаційному супроводі діяльності організацій, висвітленні громадської діяльності, інформуванні про важливі заходи і події.

Участь у заході взяли керівники громадських організацій, громадські активісти, представники органів влади, представники засобів масової інформації, неурядових організацій, громадські експерти, члени консультативно-дорадчих органів утворених при органах влади (громадські ради, громадські експертні ради) та інші зацікавлені особи.

Під час заходу відбулося громадське обговорення структури веб-ресурсу «Громадський портал Дніпропетровщини», вимоги до його функціональних можливостей, інформаційного наповнення, структури контенту.

Захід почався з інформації про проект «Громадський портал Дніпропетровщини» яку розповів Олексій Літвінов (виконавчий директор громадської організації «Інститут Громадської Експертизи»). Потім Олексій Літвінов зробив огляд існуючих порталів та Інтернет-ресурсів для інститутів громадянського суспільства. Після чого відбувся мозковий штурм на тему: «Яка інформація потрібна громадськім активістам на регіональному рівні» під час якого, за участю всіх присутніх, відбулося обговорення структури, функціоналу та інформаційного наповнення порталу, підготовка рекомендацій та пропозицій до технічного завдання на розробку порталу.

Даний круглий стіл проводився в рамках реалізації проекту «Громадський портал Дніпропетровщини», що виконується Громадською організацією «ІТ-рух Дніпро» спільно із Громадською організацією «Інститут Громадської Експертизи» в рамках проекту «Українська регіональна платформа громадських ініціатив», за фінансової підтримки Європейського Союзу.

Відбулося перше засідання «Клубу української мрії»

7 квітня 2017 року відбулося перше засідання «Клубу української мрії» під час якого було представлено проект розбудови України за моделлю «Народного Гетьманату».

Народний Гетьманат це національна модель народовладдя Держави Україна, що природньо склалася та успішно існувала у тій чи іншій формі на протязі віків.

Головні особливості «Народного Гетьманату»:

  • відсутність «гілок влади»;
  • відсутність «партійної системи суспільства»;
  • пряма майнова та кримінальна відповідальність осіб що обіймають виборні посади;
  • відсотність податкової системи;
  • тощо.

Модель розроблена з урахуванням фахівцями в галузі історії та права на основі тисячолітньої історичного досвіду української нації. тому можна стверджувати, що це найбільш природня система державного устою України як національної держави.

Нижче ви можете подивитися як окремі фрагменти з першого засідання «Клубу української мрії», так і його повну версію:

Фрагмент «Про мрію українців»

Фрагмент «Про партії»

Фрагмент «Про гілки Влади»

Фрагмент «Про народний Гетьманат»

Повна версія першого засідання «Клубу української мрії»

У засіданні прийняли участь Юрій Якуба та Ігор Калиновський.

Запрошуємо дивитися, коментувати і пропонувати!

Також ви ознайомитися з матеріалами до проекту розбудови України за моделлю «Народного Гетьманату»:

Представник ГО «Гуманітарний рух» увійшов у склад Громадської ради при ГУ ДФС у Дніпропетровській області

Представник ГО «Гуманітарний рух», Писаревський Олександр Олександрович увійшов у склад Громадської ради при Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області.

Відбувся «Круглий стіл», стосовно сплати Єдиного податку

27 березня 2017 року, у місті Дніпро, відбувся «Круглий стіл» за участю громадських активістів, представників асоціацій, галузевих рад та громадських організацій (ГО «Укри», ВГО «Фортеця», ГО «Дніпро – місто змін» тощо). Метою заходу було напрацювання аргументів для влади Дніпра, стосовно сплати Єдиного податку підприємцями міста Дніпро та підготовки Резолюції – звернення до бюджетної комісії міськради щодо зниження податку для підприємців другої групи з 640 до 320 грн.

За три години роботи «круглий стіл» було заслухано кілька спікерів, які запропонували багато цікавих аргументів на користь зниження ставки єдиного податку, що дало змогу випрацьовувати концепцію, як унеможливити корупцію, що закладена майже в усіх галузях надання послуг мешканцям міста:

  • торгівля та пов’язана з цим оренда комерційної нерухомості;
  • пасажирські перевезення де має місце «чорної готівки»;
  • робота комунальних підприємств та їх підзвітність…

Присутні започаткували функції моніторингу влади:

  • аудит, що вже був раніше обіцяний мером;
  • відкриття кримінальних проваджень, щодо чиновників, що перевищують або не виконують свої обов’язки.

Також на засіданні розглядалася проблема – «як зайняти населення та створити нові робочі місця?».

Під час «Круглого столу» згадувався Меморандум, де підписантом був, тоді ще, кандидат у мери – Борис Філатов.

Підсумком даного обговорення стало прийняття Резолюції. Якщо дату засідання бюджетної комісії Дніпровської міськради не буде змінено, то у середу, 29 березня 2017 року, прийнята Резолюція буде передана їй на розгляд.

Нагадуємо, що 23 березня 2017 року, ВГО «Фортеця» зареєструвала звернення до Дніпровського міського голови Б.А. Філатова з проханням внесення на розгляд Дніпровської міської ради та підтримати рішення про зменшення ставки єдиного податку для фізичних осіб-підприємців платників податку другої групи в 2 рази, що сприятиме збереження малого та середнього бізнесу на території міста Дніпро.

Фото з Facebook

Представники ГО «Гуманітарний рух» взли участь у презентації Програми сприяння громадській активності «Долучайся!»

24 березня 2017 року об 11:00 у м. Дніпро за адресою: вул. Шолом-Алейхема, 4/26 (Культурно-діловий центр «Менора», Арт-Галерея) відбулася презентація.

Під час презентації представника організацій громадянського суспільства, ЗМІ, органів місцевої влади та інших зацікавлених сторін Дніпропетровської області дізналися про Програму сприяння громадській активності «Долучайся!» яка  фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та запроваджується Пакт Інк. (Pact Inc.) в Україні.

Під час зустрічі була надана детальна інформація про цілі і завдання Програми, основні сфери її діяльності, а також про можливості, які вона пропонує. Учасники заходу мали нагоду отримати відповіді на свої запитання та поділилися своїми ідеями та досвідом.

Метою Програми «Долучайся!» є підвищення обізнаності та рівня участі громадян у громадській діяльності на національному, регіональному і місцевому рівнях. Пакт сприятиме:

  • підвищенню рівня громадянської освіти;
  • розбудові ефективних національних, регіональних і місцевих громадських коаліцій та ініціатив для просування демократичних реформ;
  • підвищенню організаційної спроможності партнерських ОГС;
  • розвитку потенціалу задля сприяння довготривалому залученню громадян у процес демократичних реформ.

Програма надаватиме підтримку у вигляді грантів українським національним, регіональним і місцевим організаціям та коаліціям, а також новоствореним ОГС, незареєстрованим групам та неформальним громадянським ініціативам.

Пакт Інк. – міжнародна неурядова організація що працює в Україні з 2006 року у сферах урядування, організаційного розвитку та здоров’я.

«Конец света» в отдельных домах Днепра продолжается

23 марта 2017 года, как и в прошлый вечер, в Днепре снова продолжился флешмоб посвященный «Концу света» устроенному КП «Жилсервис-5» и энергопоставляющей компанией в двух малосемейных общежитиях по пр-ту Слобожанский (бывший пр-т им. газ. «Правда»), 106 и 108, в которых проживает почти 800 семей.

Как стало известно журналисту газеты «Україна: погляд зсередини», акция прошедшая накануне не оказала должного эффекта и желаемого результата не принесла. Оба дома четверо суток так и продолжают смотреть на город своими тёмными окнами.

Единственное изменение произошло с полицией. Полиция стала себя вести намного дружелюбнее. А ещё на помощь участникам акции пришли члены какой-то общественной организации. Общественники активно помогали жильцам писать заявления по поводу самоуправства коммунальщиков в полицию, а полиция, среди которой был замечен заместитель начальника Индустриального отделения полиции, тут же принимала эти заявления.

Стаття 356 КК України. Самоуправство

Самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника, –
карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців.

Свет так и не включили. Следим за развитием событий.

P.S. Интересный факт. Хотя дом был полностью отключен от электричества, в одном из окон 5-го этажа горела люстра. Причину такого аномального явления установить не удалось.

И снова фотографии с акции от нашего журналиста:

Фото:
Игорь ГОРБАЧЕВ