Думи ви мої весь час про нього
І вдень і вночі думки зі мною
Я питаю??? Навіщо це все мені???
Думи мої не дають покою
Думи сидять в тій голові
Забути мушу я той образ
Що є в моїй голові
Той образ стоїть у мене перед очима
Я бачу сині очі. Я бачу дивний сміх
Я бачу!! Але хочу все забути
Й викинути все з тієї голови
Думи мої, навіщо, я питаю???
Навіщо, я питаю все мені???
Мабуть то є і біль і нагорода
Те щастя, що Бог подарував мені
Але, я молю, забути його
За що, за що все це мені????
До нього я була щаслива
Не знала болю і жалю
Я в небі мов та пташечка порхала
Навіть не знала, що трапиться зі мною
Не знала, ні того кохання, ні того жалю
В моїх думках все було чудово
Не знали очі мої – сліз
Було все дуже добре, як в тій казці
Поки кохання не прийшло сюди
Воно мене причарувало
Воно мене заставило страждать
Навіщо я питаю, все навіщо???
Мабуть то є сама любов
Яка до мене залетіла
І мить ця в серці – назавжди!!!!
Ирина ДРОЗД, 2016
